Читати книгу - "Одного разу я прокинулась і перетворилась на..., Ліна Діксон"

-Не міг. Я його добре знаю. Він би повідомив мене, якби кудись зібрався. Тим більше: куди він піде без телефону? Якби забув - сто відсотків би повернувся за ним.

Я замовчала, зніяковіло дивлячись в бік. Невдовзі тремтячим голосом я промовила:

-Ну... Давай камери переглянемо, я не знаю...

Олівер, кивнувши, мов, я маю рацію, миттю кинувся до свого столу. Я теж підійшла та сіла поруч. Хлопець розгорнув відеозаписи з камер та обрав відеоспостереження із заднього двору. Він відмотав відео назад, приблизно на дванадцяту годину ночі.

На відео ми побачили, як Даніель підходить до кущів, а ззаду з'являється якась темна постать, яка вміло то спритно вдарила його по голові в потрібну точку. Хлопець впав непритомний, після чого зловмисник потягнув його кудись.

Це виглядало точно так, як я уявляла та написала. Всередині все стиснулося, до гортані підступила здушуюча нудота, переплітаючи трахею гостим тереном паніки. Ми зблідли. Зніяковіло переглянулись, дивлячись одне на одного круглими, зляканими очима. Він, тому що не був готовий до цього, а я навпаки - тому що була готова...