Читати книгу - "Поміж злодіїв, Едрієн Янг"

Я залізла на грот-щоглу й поглянула, як усі п’ятеро блукають вузькими вуличками поселення далеко внизу, так і йдучи вервечкою: попереду Остер, Вест замикає процесію. Вони простували до таверни — довгої прямокутної будівлі, з якої стирчали три похилені комини: вона ж правила за трактир.

Зазвичай це був перший пункт, де зупинялися гендлярі, щойно діставалися порту, і навіть малою я розуміла, що відбувається за тими дверима. Надивилася на батькових матросів, які щезали в тавернах із гаманами, набитими монетою, а виповзали зі спорожнілими. На кораблі існували тільки дві суворі заборони, порушення кожної з яких загрожувало смертю товаришам по команді: любов і пиятика. Тільки на твердій землі можна було відшукати когось, хто зігріє твою постіль або заллє тобі в горлянку пляшку хлібної.

На дорогу впав яскравий сніп світла: двері відчинилися і команда зникла всередині. Я протяжно видихнула, відсунула волосся з обличчя й замислилась. Можливо, вони не вилізуть звідти

до ранку, аж до того часу, як відчиниться торговий дім, а це означає, що маю добрих десять годин, щоб вислизнути звідси в Дерн непоміченою.

Я спустилася на палубу, намацуючи босими ногами холодні балясини. Щойно стемніє, виберуся в поселення і зроблю все, що мені треба. А поки спробую дізнатися, що затівалося на «Жоржині», — аж раптом у результаті дістану щось вартісніше за гроші. Найцінніша валюта на Звуженні — інформація.

Зайшла на перехідний місток²⁵, зупинилась біля дверей до вантажного трюму й витягла з ременя найменшу залізну відмикачку. Замок легко піддався, я штовхнула двері всередину й зазирнула під крокви, тримаючи ліхтар перед собою.

У голові пролунали Гемішеві слова: «Щойно бодай пальцем торкнешся чогось, що тобі на цьому кораблі не належить, — і я одразу дізнаюся».

Доведеться ризикнути.

З перехідного містка слабкі останні промені падали на рундуки та циліндричні діжки, що вишикувалися попід стінами. Приміщення було ними заповнене, деякі емблеми я розпізнала: порти, розкидані вздовж фіордів Звуження. Судячи з запасів, справи у «Жоржини» йшли незлецько. А прибутки, коли їх розділити всього на п’ять частин, для кожного вийдуть добрі.

Незрозуміло тільки, як вони вестимуть торгівлю в цих портах із такою недосвідченою, ще й молодою командою. На кораблі навряд чи хтось набагато старший за мене, і хоча молоді моряки на торгових судах не дивина, проте незвично не бачити серед них хоча б одного досвідченого мореплавця.

Сіті, мотки новенького мотуззя були поскладані поряд зі стосами акуратно згорнутої парусини й кошиками зелених помідорів. А ще на кораблях завжди є товари, які скарбник воліє нікому не показувати. Про це я дізналася ще малою, нишпорячи вантажними трюмами «Жайвора».

Покрутилася, уважно вивчаючи купи краму довкола. У кожного корабля свої сховки, і цей не виняток.

Хіба що саме він інакший.

Щось із «Жоржиною» та її командою було не так. Ще можна здогадатися, що сталося з їхнім добувачем і чому вони вп’ятьох пораються на кораблі, який потребує дванадцятьох. Але що Вест робив на коралових островах і що їх збентежило в Дерні?

Повісила ліхтар на гачок і звелася навшпиньки, сунула руки в заглибини між кроквами. Повільно проводила пальцями по кожній, по всій довжині, аж поки наткнулася на гладке холодне скло пляшки, засунутої між дошками. Вивільнила посудину й подивилася на світло: бурштинова рідина від блакиті скла набула зеленого відтінку. Відкоркувала, понюхала.

Хлібна горілка.

Губи розпливлись у лукавій посмішці, я закинула голову й добряче ковтнула. Пійло обпекло мені стравохід, я закашлялась і, замруживши очі, ковтнула ще. Різкий, солодкуватий запах вдарив у ніздрі, і в мозку сотнею свічок спалахнули спогади. Я миттю закоркувала пляшку, сунула назад у

сховок, ніби видіння могли зникнути разом із нею.

Зіскочила й перевірила дошки на всіх інших стінах: витягнувши ножа, простукала краєчки кожної дошки, аж тут одна з них відсунулась. Я відслонила край, сунула руку всередину й намацала зав’язаний лляний мішечок. На долоню висипалися блідо-жовті коштовні камені, я піднесла руку і глянула на них крізь імлисте світло. З першого погляду схоже на цитрини. Але мама навчила мене чудово розбиратися в коштовностях.

Їх видавав ледь помітний відтінок, що обрамляв краєчки граней: це жовтий польовий шпат.

Добрі екземпляри: їхні поверхні рівномірно розсіювали світло. Напевне, тут ховали не лише дорогоцінності, проте якщо я візьму бодай один шматочок, це дуже легко з’ясується. Потрібно щось інше. Щось не таке підозріле.

Сунула мішечок назад у потайник і взялася підіймати кришки діжок, аж поки під однією з них у пітьмі щось зблиснуло. Латунні пряжки. Полегшено зітхнула і сунула дві штуки в гаманець на ремені, опустила й закрутила кришку. Останні промінчики пробилися крізь дерев’яні планки з перехідного містка, я підвела очі, вивчаючи світлу проріху в темряві. З боку правого борту світло не падало.

Капітанська каюта.

Видерлася на кошики з капустою, зіставлені в кутку, випростала руку й сунула кінчик ножа між краєм однієї з дощок і тим промінчиком. Обережно потягнула вниз, тиснучи власною вагою, поки цвях не вискочив. Вивільнивши обидва кінці, витягла дошку й поклала на мотки мотузок унизу. Знизу виднілися зачинені віконниці на вікнах Вестової каюти.

Легко підсунувши ножа під кілька дощок, я зробила достатній отвір, щоби просунутися всередину. Забрала ліхтар і втиснулась у той вузький просвіт, посовала ногами і пролізла туди цілком.

Я опинилася посередині каюти. Під ногами майнула легка тінь; я підійшла до віконниць, де на вітерці, що просочувався крізь щілини, погойдувалися курячі боги на мотузочці.

Усміхнулася сама до себе й погладила плескатий камінчик. Рівна дірочка посередині робила його схожим на око. За легендою, курячі боги приносять удачу. Їх збирають на пляжах і підвішують: такі талісмани мають убезпечувати капітана від ока морських демонів. Батько теж підвішував такі на вікні своєї каюти, проте це не вберегло «Жайвора» від потоплення.

За моєю спиною виднів пригвинчений до підлоги стіл, закиданий мапами та кресленнями. Підійшла ближче, торкнулася м’якого потертого пергаменту. Його закручені краї були списані тонкими акуратними чорнильними літерами, що позначали острови, бухти та підводні западини Звуження. На берегах по сітці геометричних прямих ліній косим незграбним почерком підписані були глибини й орієнтири: цікаво, це Вест чи Пай підписував? Пересунулася далі, роздивилася. У верхньому