Читати книгу - "До зустрічі на Гаваях , Ada Pa"

 Я розплющила очі надворі ще світило сонце, але вже не настільки яскраво. Взявши телефон до рук я подивилася на годину, була майже сьома. Я встала з ліжка і пішла на кухню випити води. Мій живіт вже прокинувся тому почав видавати звуки голодного тигра. Випивши стакан води, я зателефонувала на рецепцію і замовила їжу в номер. Мій вибір зупинився на Локо Моко, по-перше щоб спробувати ще одну гавайську страву, а по друге вона мені здалася найбільш калорійною зі списку запропонованого. Якщо Джені поведе мене сьогодні знову в бар, я хоча б повинна добре поїсти, якщо вже доведеться знову пити.

 Свого замовлення мені довелося чекати всього лиш хвилин п’ятнадцять. Працівник готелю постукав у двері я відчинила, забрала своє замовлення мило посміхаючись у відповідь і даючи чайові. Варто мені з цим зав’язувати і починати трішки економити. А то з такими темпами я проживу тут ще не більше декількох днів. Я ввімкнула телевізор. Йшли новини, так як вони були Гавайською я нічого не розуміла. Спробувавши натиснути декілька разів на кнопку перемикання каналів я врешті зрозуміла, що в телевізор вмонтований лиш один канал. Тому покинувши спроби знайти щось цікавіше і більш зрозуміліше я просто почала їсти дивлячись як картинки змінювались на екрані. Добре повечерявши я відписала батькам і після довгих благань моєї мами щоб я зателефонувала по Facetime і вона змогла хоч віртуально відчути відпустку, я пообіцяла що обов’язково виконаю її прохання завтра. Трохи прогортавши стрічку новин в соціальних мережах я почала збиратися. Сьогодні не хотіла звертати багато уваги на себе тому просто вдягла чорний топ і чорні штани вільного крою. Заколола волосся у високих хвіст залишаючи пасма з боків. Мені завжди здавалося, що ці вільні пасма надають певної елегантності і грайливості образу. О пів на дев’яту я вже вийшла з будинку і маючи час про запас я нікуди не поспішала вдихаючи свіже вечірнє повітря, що вже потроху набирало прохолоду, прогулюючись доріжкою до головної будівлі готелю. Хоч я і прийшла без декількох хвилин дев’ятої, Дженіфер вже чекала мене в холі, перекинувши нову на ногу і щось так зацікавлено читаючи в журналі. Мабуть в одному з тих що взяла на столі так як там лежало ще три схожих примірники.

— Привіт. — Підійшла я до неї .

— Боже, налякала. — Вона схопилася за серце різко відводячи погляд від журналу.

— Там пишуть щось настільки захопливе? Ти неначе з іншої планети повернулася.

— Та ні. Загальна інформації. Декілька гороскопів, саме те, що хочеться почитати коли немає більш чим зайнятися. Просто ти чуєш тут суцільна тиша в даний період часу. Більшість гостей заселилися ще зранку, а ті хто спізнюється будуть вже пізно ввечері. Ти просто раптово увірвалася в мій простір спокою.

— Ти хочеш сказати, що вже не хочеш нікуди йти? — В голові я справді сподівалася на такий розвиток сюжету. Я не надто люблю людяні місця, намагаюся відвідувати їх тільки за нагальної потреби, або ж коли мене майже за ногу витягує з дому Розі.

Погляд Джені змінився за лічені секунди.

— Звісно ні. Як тобі таке взагалі могло прийти в голову. Я не впускаю жодної можливості повеселитися. — Якби вони з Розі були знайомі, думаю б стали кращими подругами і кинули б мене, або навпаки не давали б мені змоги повертатися додому з купою подальших розваг.

— Гаразд. — Завела я очі з легкою посмішкою. — Так куди ми вирушимо сьогодні? - Запитала з цікавістю.

— Звісно в Апокаліпсис. Кращого бару не знайти на всьому острові.

— О, гаразд. Але сьогодні жодних підстав, пам’ятай про це. А то наша дружба і так тримається на тонесенькій ниточці. — Сказала я розтягуючи слова.

— Та годі тобі. Я бачила як ти так вдоволено танцювала з тим красунчиком, ти просто сяяла. До речі як там його? — Вона зробила паузу намагаючись згадати ім’я, я ж в той час не спішила їй допомагати, не хочу щоб вона собі там ще щось надумала. — А, точно, Стів. Стів же ж, вірно? — Перепитала вона.

— Так. А тепер ходімо допоки я не передумала.

— Навіть не намагайся мені погрожувати. Я маю декількох залицяльників що працюють на рецепції думаю вони будуть не проти заради мене віднести тебе на вечірку. — Сказала вона мрійливо заводячи очі і кліпаючи купу разів.

— Добре, я зрозуміла, ти маєш свої козирі в рукаві.

— Звісно, завжди потрібно бути готовою до таких ситуацій.

— Ну так що цікавого з тобою сьогодні відбулося? — Почала вона свій допит, як тільки ми вийшли на подвір’я.

— Трохи поплавала, потім подивилася новини. — І все так і було, хто взагалі в готелях встановлює на телевізори лише один канал, я не зрозуміла жодного слова з почутого? — Точно я ще трохи поспала в обід, тут в мене це починає входити в звичку. Потім поїла і ось я тут як ти бачиш.

— Нудно, нудно, нудноооо. — Сказала вона, явно не вдоволена моєю розповіддю. — Я звісно не проти послухати про все що ти робила протягом дня. Але є речі які мене більше цікавлять ніж твій обідній сон, чи телевізор без каналів. І як ти здогадалася це...— Хоч би не ранішня прогулянка на човні з Стівом, миттєво подумала я. — Це твоя романтична подорож водами океану з до біса сексуальним чоловіком.

Мої жахливі уявлення збулися, але звісно я намагалася триматися стійко.

— Та нічого особливого, всього лиш по...

— Нічого особливого?! — Від її різкого крику я аж підскочила. — З якого це часу катання з самого ранку на яхті за рахунок красунчика, стало звичайною справою?