Читати книгу - "Полонянка власних снів, Любава Олійник"

 –Фенх-візир Піанхі, правитель Беріти і довірений номарх Єгипту.

Якщо до цього часу в залі панувала тиша, то тепер почалися перешіптування, і вони стосувалися гостя, якого не знали інші присутні. Настала черга представити спочатку шаруккіна, як вищого за статусом і свого помічника.

–Вельможа Шаруккін, радник та довірена особа єгипетського фараона Ехнатона. – після деякої паузи додала:

- Думаю, Шаруккін сам прояснить ситуацію щодо своєї присутності. А я представлю свого незмінного помічника Неґояна, що вірно служить Фінікії і був основним полководцем. В зв’язку з неспокійною ситуацією я назначила його віце-керівником військ Акко, яке я очолюю.

В залі почулися схвальні кивки, володарі добре розуміли, що у воєнний час потрібен перш за все керівник міста. Лише краєм ока вловила розгніваний погляд Шаруккіна, здається, він розраховував на більше.

–Фенх Мажеїл, введіть нас в курс справи щодо оборони вашого міста. Якою є армія вавилонян? Чи відомі Вам їхні умови?

–Другу добу моє місто героїчно тримає оборону і наносить непоправної шкоди ворогу. З перших хвилин стало зрозуміло, що їхній наступ не є спланований, а є навпаки, поспішний. Армія нечисельна, всього лише одинадцять тисяч. Активно ведуть наступальні бої близько тисячі, решта дислокується в таборі, що за пів тисячі сажнів, тобто кілька годин ходу. Мої дії були миттєвими, - через нашу пошту я сповістив найближчі міста про загрозу, попросив допомоги і острів Кітій прийшов нам на допомогу. Ситуація патова для вавилонян, їхні сили явно бережуться для більшої цілі, адже вони не готові йти відкритою війною. Підозрюю, що напад на нас - це прикриття для  втягнення всієї Фінікії у війну.

–Дозвольте не погодитися,  - взяв слово Шаруккін, чим здивував знову усіх присутніх. – Вавилоняни чудово розуміють стратегію ведення війн, їхнє завдання – ввести в оману противника. Насправді, їх союзником є Єгипет, тож від захоплення усього Фінікійського краю їх утримує лише прихід єгипетських військ. Щодо виведення усіх військ до південних околиць, - тут є доля правди, адже розбиття армії на півдні не призведе до великих руйнацій, як матеріальних так і мирних жителів.

–Шаруккіне, ви прийшли з Єгипту? – спитав, констатуючи очевидний факт молодий фенх Даниїл.

За столом відчувалося неабияке напруження, проте Шаруккін витримав погляди правителів з гідністю. Його голос звучав впевнено і відлунював по всьому периметру зали.

–Фенх Даниїл, я прибув сюди минулої доби до цариці Ананії сповістити про наміри Єгипту та Вавилону, ризикуючи своїм життям. Ви прекрасно знаєте, що мені немає дороги назад, у Єгипет. Як і будь-хто з Вас, цариця піддала сумніву можливість блискавичного наступу, адже щойно повернулася від фараона Ехнатона, який завіряв її в протилежному. Тому я покинув її палац одразу після нашої розмови і був на півдорозі…

–На півдорозі … куди? До Єгипту? – кинув виклик Шаруккіну зухвалий Даниїл.

Наростала напруга і від відповіді радника залежав подальший перебіг подій.