Читати книгу - "Полонянка власних снів, Любава Олійник"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Минулого тижня я вперше відвідала свій палац з мамою. Розповіла їй про опалову кулю, про те, що вона для мене значила, і як мені вдалося зберегти зв'язок із цим місцем через будь-який камінець з моєї колекції. Місце має зі мною міцний та нерозривний зв'язок.
—Ви як завжди спізнилися, - дорікнув нам з Емрé брат, беручи на руки нашу Катаріну. —Але десерт ще залишився.
—А Дяня? – широко відкрила очі Катаріна, спитавши за свого друга.
—Кятя, - вибіг до нас руденький блакитноокий хлопчик, зовні схожий на матір Єлену
Наші серця наповнилися радістю від галасу та метушні, що панували в домі.
— З повноліттям тебе, братику, — протягнула подарунок Мануїлу і ми попрямували до столу, де вже зібралися наші рідні та близькі друзі.
Ми пройшли довгий та тернистий шлях, сповнений болю та втрат, але знайшли щастя в простих речах: любові, сім'ї, дружбі та можливості жити в гармонії з собою та світом.
КІНЕЦЬ.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Полонянка власних снів, Любава Олійник», після закриття браузера.
