Читати книгу - "Полонянка власних снів, Любава Олійник"

Через три з половиною роки

Сьогодні у мого брата Мануїла повноліття, а я знову не виспана.

 Ми з Емрé майже цілу ніч не спали, - у нашої Катаріни лізуть зубки, тому вона вимагає до себе постійної уваги. Чоловік, звісно, міг би використати свою цілительську магію, але ж це природні процеси, в які не варто зайвий раз втручатися. Нехай відчує, як воно — бути батьками!

Решту ночі мій маг творив зі мною дива, перетворюючи темряву на калейдоскоп чуттєвих дотиків, палких зітхань та безмежної ніжності. Його кохання, невтомна пристрасть і жага до мене знову позбавили сну, але цього разу я не відчувала втоми, лише солодку знемогу.

З колишньої соні, що проводила у снах понад десять годин на добу, я перетворилася на жінку, яка кожну мить цінує у обіймах коханого. Навіть не мрію про сон, адже гарячі поцілунки Емрé, його ніжні дотики та шепіт слів кохання не проміняю на жодні дари світу. У його очах я бачу відображення нашої спільної історії, палаючу пристрасть і ніжну турботу, і саме це робить мене по-справжньому щасливою.

Ми одружилися два з половиною роки тому, після того як відчула себе по-справжньому вільною від батькового впливу. Весілля провели на його батьківщині в Туреччині, щоб не перетворювати на чергове полювання папарацці за плітками. Коханий подарував цілий комплект прикрас з мерехтливого опалу, який я колись передам доньці. Наше свято було тільки для найближчих людей, а після нього ми відправилися у подорож Фінікійськими колоніями, допдивщи до Карфагену. Це дійсно неймовірне місце, на наш погляд перевершує усі чудеса світу.

Катаріні, нашій донечці,  рік і сім місяців, - вона енергійна, грайлива дівчинка з магнітними, немов чорний граніт, оченятами, як у батька та акуратним,  злегка задертим носиком, як у мене. Зранку, почувши, що піде до дядька, співає «Дяня, дя-ня». Так вона називає свого друга, дворічного сина Константина та Єлени.

Після нашого з Константином весілля, яке на щастя не відбулося, але перетворилося на найобговорюваніше дійство року, нам важко було порозумітися. Константин вважав мене зрадницею, через мою відмову. Він почувався зрадженим та приниженим. А я ще й поцілувалася з іншим. Ревнощі — штука непередбачувана. Але наші з Єленою стосунки не зіпсувалися; я навпаки раділа, що вона знайшла своє щастя, адже знала про її закоханість у мільйонера. Проте, після народження дітей, все змінилося; діти стали друзями, а ми - більш терпимими.

Батько Константина Андронік після весілля зібрав нас усіх, з матір’ю, братом, Емрé та Константином з Єленою щоб обговорити усі деталі. Варто зауважити його порядність і виваженість, адже копальню він оформив на мене як подарунок. Щодо подальших відносин сина зі звичайною візажисткою Єленою він не заперечував, але наполягав на тому, щоб вона вступила на косметолога. Через два роки вона отримає диплом, проте уже володіє салоном краси, який вважається одним з найкращих у провінції.

Мати одружилася з Алехандро, своїм лікарем та рятівником. Навесні вони зіграли скромне весілля у Нью-Йорку, де вона живе останні кілька років. Ми з Емрé та Мануїлом, а також з Андроніком Пехленевідісом були присутніми. Мати запросила лише одну подругу з Греції. З колишніми друзями сім'ї вона майже не спілкується — в основному, через батька.

Щодо Мешаха Варбурга - ситуація була складною та напруженою. Але батьковсе ж  отримав по заслугах. Суд тривав вісім місяців. Він використовував весь свій вплив і капітал, сподіваючись на закриття справи, але факти, зібрані Андроніком та Алехандро, виявилися незаперечними. В результаті батько отримав чотири з половиною роки з конфіскацією майна, яке перейшло спершу до мене та матері. А тепер, після повноліття, Мануїл зможе і своєю часткою вільно розпоряджатися.

Ману планує запустити потужне виробництво комп’ютерного обладнання та електроніки до автомобілів. Перший автомобіль він обладнав Мустафі Догану, другові Емре, а віднедавна і нашої сім'ї, а невдовзі запустять у серійний випуск.

Мустафа Доган зараз повинен багато працювати, адже тепер він мусить забезпечувати не одну жінку. Йому так сподобалася Зарíка, що він таємно з нею одружився. Ось такі вони, султани нашого часу.

Моя служниця у Фінікії Зарíка тепер є дружиною відомого купця і співправителя нової колонії біля Карфагену - Менсарії. Так-так, йому настільки сподобалася Фінікія і її ресурси, що корисливий Мустафа відвідує її майже щотижня. У нього є спеціальний артефакт, який виготовив Емрé, використавши аметистову піраміду з колекції самоцвітів  Мануїла.

Моя опалова куля розбилася, але можливість потрапляти до мого колишнього світу я отримала завдяки моєму чоловіку Емрé. Після тієї страшної битви між Емрé, Шаруккіном і Ешшаром, я не могла там залишатися. Тепер тими землями керує Ешшар, який в останній момент залишив Емрé живим. Тоді він прийшов на допомогу своєму брату-близнюку і вони вдвох ледь не здолали мого коханого. Але Емрé зміг переконати зберегти собі життя в обмін на допомогу. Він знав таємницю Ешшара.

Його таємниця виявилася простою. Через брата-близнюка він не мав достатньо ресурсу, і тому не міг мати нащадка — народжувалися лише дівчатка. Після того, як вони вдвох позбавили магії Шаруккіна, зробивши його безпечним для суспільства, сили перейшли до Ешшара. Шаруккін був вигнаний з рідних земель і подався до Індії. 

Минулого року у Ешшара народився первісток, якого він назвав, як не дивно, Емрé. Ми з ним підтримуємо зв'язок, хоча бачилися лише кілька разів через відстань та зайнятість кожного з нас. Життя продовжується, і я щаслива.

Я залишила собі палац, але зараз він більше нагадує затишний дачний будинок, куди можна втекти на вихідні, щоб насолодитися неспішним ритмом життя і помилуватися місцевим колоритом. Ми не тримаємо слуг, але садівник та покоївка приходять двічі на тиждень і отримують щедру винагороду за свою працю. 

Неґоян отримав посаду начальника війська Ешшара, і цим вибором обидва залишилися задоволеними, виявляється ассирійський цар ще тоді, після останньої нашої доленосної битви пропонував моєму воєначальнику щедру винагороду і посаду, від якої мій вірний помічник відмовився. Зараз він освоював колісниці, якими міг управляти, навіть попри свої бойові травми.