Читати книгу - "Фатальне (не) везіння, Ірен Кларк"

Лада закусила губу.

— Я запитала.

— І?

— Він сказав, що будівництво його не цікавить, у нього інші заняття. Але він розраховував на свій відсоток від тендеру.

Я провела рукою по обличчю.

— Звичайно, бо який же шахрай працюватиме безкоштовно?

Лада закліпала очима.

— Але ж він…

— …був тобі винен, ага. Слухай, а хто такий цей Дмитро?

Лада нервово постукала пальцями по столу.

— Дмитро… забудовник.

Я прискіпливо глянула на неї.

— І?

— І має зв’язки.

— Які зв’язки?

Лада зам’ялася.

— Ну… такі, які можуть зробити життя коротшим, ніж хотілося б.

Я знову взялася за голову.

— Тобто ти взяла у шахрая документи, які можуть втягнути забудовника-корупціонера з кримінальними зв’язками в серйозні проблеми, і просто…

— Так.

— …принесла їх чуваку, який…

— Так.

— …тепер, мертвий?

Лада кліпнула.

— Еее...

Я хрипко засміялася.

— Що? Нічого на це відповісти?

Лада скривилася.

— Єва, ну досить.

— Що досить?! Мені вже страшно запитувати, в яку ще халепу ти могла ще вплутатися, але я майже впевнена, що відповіді мені не сподобаються!

Лада насупилася.

— Ну, ти ж мені допоможеш?

Я відкрила рот, щоб сказати «Ні, ну ти з глузду з’їхала!», але потім згадала, що вже втягнулася в цю авантюру, і просто мовчки допила каву.

— Значить, ці документи невідомо де і ми не знаємо що це за документи і чи вони взагалі були… А ще Артем, коли не отримає відсоток від тендеру, то буде явно не дуже радий, що ти їх загубила, так?

Лада кивнула.

Все краще і краще…