Читати книгу - "Як (не) закохатись у королеву секонд-хенду, Лана Рей"

Вечірка у Кошового обіцяла бути веселою. Я збирався підійти до Назара, щоб привітатись, коли помітив неподалік від нього двох дівчат і вирішив, що з привітаннями можна і почекати.

Одна з дівчат відразу полонила мою увагу. Вродлива, смуглява брюнетка в коротенькій чорній сукні прикувала до себе мій погляд і не збиралась відпускати.

Не дівчина, а сама досконалість. Я вже майже наблизився до прекрасної незнайомки, коли відчув, як щось мокре і холодне тече у мене по грудях.

- Ой! - Зойкнула дрібна, світловолоса незграба, проливши на мене свій апельсиновий сік.

Я збирався  розповісти дівчиську, що про все це думаю, але мене випередили.

- Гордієнко, ти у своєму репертуарі, - промовила та сама красуня, з якою я щойно збирався познайомитись.

Стоп! Вона щойно назвала цю криворуку "Гордієнко"? Бувають же збіги...

- Вибач... Я спіткнулась.. .- перелякано промовила мала, хлопаючи своїми величезними віями.

Я перевів погляд зі своєї омріяної красуні на дрібну бідосю і важко зітхнув.

Звідки  тільки взялося це нещастя?

- О, Максе, привіт! - весело промовив Назар, підійшовши до нас.

- Привіт, Назе! У тебе знайдеться зайва футболка, бо на мене напало одне дрібне непорозуміння?

- Нічого я не нападала. Це був нещасний випадок, - заявила нахабна дрібнота, ховаючись за хлопцем, що підійшов разом з Назаром.

Наз пообіцяв знайти  футболку, але спершу вирішив познайомити мене зі своїми друзями.

Так я дізнався, що вродливу брюнетку звуть Ларою, його друга - Кирилом, а незграбу - Кірою.

Назар провів мене до своєї кімнати, що знаходилась на другому поверсі.

Відчинивши шафу, він запропонував обирати все, що моя душа забажає.

- Слухай, Назаре, а ти давно знайомий з Ларою? - поцікавився я, користуючись можливістю дізнатись про неї більше.

- Я тільки сьогодні з нею познайомився. Лара - найкраща подруга нашої з Кирилом однокласниці, Кіри. До речі, у вас з Кірою однакові прізвища.

- Вона теж Гордієнко?

- Так. Уявляєш? Мені навіть здалося, що ви з нею чимось схожі, - промовив Назар, посміхаючись.

- Та то тобі здалося, Назе, - відповів я, перевдягаючись.

Ну яка у мене може бути схожість з тим ходячим нещастям?

Але ця бідося може стати мені в нагоді. Треба  буде знайти  дівчисько і обережно розпитати все про її подругу.

Спускаючись сходами, я відразу помітив Лару біля столу із закусками і не гаючи часу, поспішив туди.

До Лари залишалось всього якихось кілька кроків, коли я наштовхнувся на неочікувану перепону.

-Ой! - Злякано зойкнула та сама ходяча катастрофа на ім'я Кіра.

Цього разу вона примудрилась запецькати мене своєю канапкою з лососем.

Шматок лосося досі висів у мене на грудях ніби якась медаль.

Я відчув, як у мене почало сіпатись око, але вчасно стримався, згадавши, що це ходяче лихо - найкраща подруга моєї богині.

- Вибач, будь ласка, Максе, - благально склавши руки, попросила Кіра.

У неї за спиною ледь стримувався від сміху Кир, а от Лара не стримувалась. Вона весело сміялась, дивлячись на мене. Принаймні я зміг її розсмішити.

- Кіро, зізнайся, ти мене ненавидиш? - Поцікавився я.

- Ні, що ти! Просто мені сьогодні жахливо не щастить. Ти - не єдина моя жертва. Кирилу вже теж сьогодні дісталося.

- Так, Кіра сьогодні в ударі, - підтвердив Кирило, посміхаючись.

- Не зважай на це, Максе. Наша Кіра постійно щось вичворяє. Ми всі вже до цього звикли, - промовила Лара, мило мені посміхнувшись.

Зараз я навіть був вдячний цій малій незграбі.

- Тоді я піду перевдягнусь, а коли повернусь, то Лара подарує мені повільний танець в якості компенсації за всі мої біди.

- А чому ти  вирішив стянугти компенсацію саме з мене, а не з Кіри? - поцікавилась Лара.

- Бо до твоєї подружки я вже боюсь наближатись, - сміючись, відповів я.

- Добре. Я чекатиму на тебе, - відповіла моя красунечка.

Я, окрилений коханням, вже зібрався бігти перевдягати чергову Назарову футболку, коли мене жорстоко остудили і спустили з небес на грішну землю.

Холодна вода полилась на мене, як з відра. Хоча чому як? Вода і справді полилась на мене з відра.

Протерши очі, я побачив свою однокласницю, Алісу Мілявську. Вона застигла на місці із синім пластиковим відром в руках.