Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Анхель, Анна Акімова 📚 - Українською

Читати книгу - "Анхель, Анна Акімова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Анхель" автора Анна Акімова. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19
Перейти на сторінку:
31.12

Ніколи б не подумала, що цей Новий рік зустрічатиму в серці джунглів Венесуели. Зелений океан тут простягається не до горизонту, а, здається, що не закінчується ним. Дорога була не з легких: з галасливого міста довелося вирушити невеликим літаком, пролітаючи над безкрайніми саванами та химерними столовими горами. Крізь ілюмінатор я вперше побачила тепуї. Ці кам'яні гіганти нібито вирізали стародавні боги.

Літак приземлився в крихітному поселенні, і я навіть не можу пригадати його назву. Далі я мав пересісти в човен, щоб перетнути звивисту річку Каррао. Вона, до речі, була спокійною, хоча я боялася саме того, що човен штормитиме, і я, така незграбна, вивалюся, і мене одразу ж з'їдять алігатори. Вологе повітря залишало на слизовій носа аромати тропічних квітів.

Що далі ми просувалися, то сильніше відчувалося наближення до Анхеля. Його присутність відчувалася десь на межі свідомості - шум води ставав глухою луною, що розносилася над деревами.

Як би я хотіла розділити з кимось ті емоції, які зараз відчувала. У моєму затишному маленькому маленькому світі, що активно функціонує в моїй голові, чомусь є людина, яка стала вже настільки рідною, що вона справді бере мене за руку, коли мені страшно, каже мені, що все вдасться, коли я вважаю, що це надто тяжко. Він дбайливо заварює мені какао, коли я хворію, загортає шарф по колу, щоб я знову не застудилася. Каже мені, щоб я не здавалася, коли хочеться вже плюнути на все і змиритися з тим, що мрія ніколи не здійсниться. У ньому, здається, стільки ніжності, що він може осягнути нею весь світ, і вона, вона, ця вся ніжність, призначена тільки мені. Я настільки зрослася з ним, що, здається, нібито він реально існує. Що ми ходили одними й тими самими сходовими прольотами в університеті й сиділи в задушливих акваторіях. Що пам'ятаємо той шпінгалет, який ніколи не відчинявся, в аудиторії на другому поверсі. Що потім ходили в Києві одними й тими самими вулицями і купували продукти в одному й тому самому магазині. Але ніколи через нещасливу випадковість не перетиналися. Я вірила, що я для нього теж ці «блакитні очі собаки» зі сну. Що ми все-таки колись перетнемося і все миттєво стане добре. Але. Але я брешу. Я б не хотіла, щоб він мене тоді впізнав.

Історія корабля Тесея почалася з легенди: судно, на якому великий герой Тесей повернувся додому після перемоги над мінотавром, стало предметом не тільки його гордості, а й роздумів.

З плином часу корабель почав руйнуватися. Неминуче. Його дошки занепадали, канати втрачали міцність, щогли гнили під натиском вітрів і хвиль. Здавалося, що ніщо не сховається від дії синьо-зеленої цвілі. І щоразу, коли чергова частина корабля ставала непридатною, її замінювали новою. Рік за роком, століття за століттям, корабель залишався в порту Афін, незмінним зовні, але внутрішньо вже зовсім іншим. Форма зовсім ідентична, але ж матерія, з якої він складається, зовсім інша.

Я б хотіла сказати, що за цей рік змінилася внутрішньо. Але це не так. Я, як і раніше, та сама дівчинка, яка боїться, що її відкинуть, що її не полюблять, що в неї не помітять. На жаль, так буде завжди. Абсолютно завжди. І ніколи корабель Тесея не стане чиїмось іншим кораблем. 

Але в нього є те, чого немає в інших - його ім'я. Його ідея. Те, що змушувало перестилати дошки, драїти палуби, не допускаючи того, щоб цвіль намертво в'їлася в поверхню. Тесей - той, хто вклав усю свою любов у свою ідею. Усе, що робило корабель новим, кращим, ідеальним, уже завжди було в ньому. Корабель Тесея не міг народиться з корабля з іншою назвою.

Після човна почалася стежка крізь густий ліс. Ліани, що звисали з дерев, пахли вогкістю і життям, земля під ногами м'яко пружинила від шару опалого листя. Я йшла повільно, немов не хотіла порушувати гармонію цього первозданного світу.

І ось, нарешті, він з'явився - Анхель. Найвищий водоспад у світі обрушував свої води з величезної висоти, здавалося, просто з хмар. Потоки води, каскадом спадаючи вниз, перетворювалися на легкий серпанок, що мерехтів під сонцем мільйонами веселок. Гул був настільки потужним, що перекривав усі звуки навколо, нагадуючи про силу природи.

Я стояла, зачарована цим видовищем. М'який вітерець доносив до обличчя освіжаючі краплі води, а серце завмирало від усвідомлення, що я стою перед одним із найвеличніших творінь нашої планети. Цей шлях був непростим, але кожен крок був вартий того, щоб опинитися тут, у цьому місці, де час зупиняється, а душа наповнюється захопленням без бажання володіти.

Я обернулася. Чомусь інстинктивно захотілося подивитися в його очі й побачити в них те, що він вважає це теж прекрасним. Але поруч нікого не було. Засміялася. Потім заплакала.

Я завжди плачу, коли бачу щось прекрасне. Цього разу ридала так, що навіть сам Анхель позаздрив би цим потокам. 

Просто, все виявилося так просто. Мені не потрібно більше обертатися і шукати когось поглядом. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

1 ... 18 19
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Анхель, Анна Акімова», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Анхель, Анна Акімова» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Анхель, Анна Акімова"