Читати книгу - "Пов'язані таємницею, Лана Рей"

- Кайро, мати твоя - відьма! Що ти накоїла? - Сердито поцікавився герцог, Алекс Стоун, виходячи із таємного проходу.

- Моя мати - не відьма, а демониця...

- Знайшла чим вихвалятись. Що ти зробила з бідолашним Раяном? І навіщо?

- Скажімо, що я тимчасово вивела його із ладу... Я вирішила, що він ворожий шпигун і знешкодила, як могла.

- Ворожий шпигун? З якого такого дива? 

- А що я могла подумати, коли він вийшов з цього клятого проходу?

- Це я його попросив, щоб він тебе привів. Чекав вас і не дочекавшись, сам прийшов поглянути, що ж тут трапилось. Як виявилось, недарма прийшов... Він хоч жити буде?

- Та що з ним станеться? Через два дні буде, як новенький...

- Які ще два дні?! Він мені сьогодні потрібен... Роби, що хочеш, але поверни мені помічника. Що ти йому заподіяла?

- Нічого страшного... Він під дією любовного зілля. Зазвичай воно перестає діяти через два дні, але я можу зробити антидот.

- Якого біса ти в нього любовним зіллям кидалась? На пригоди потягнуло?

- Які ще пригоди? Потрібен він мені, як їжачку - голки... Просто, я  пляшечки переплутала...

- Знову?! Кайро, ти - стихійне лихо і біда в оному наборі на мою бідолашну голову. Зараз я перенесу Раяна в твою лабораторію, а тоді повернусь за тобою. Чекай мене тут і нікуди не сунься, бо не знаю, що я з тобою зроблю... Ти мене почула?

-  Почула... 

Алекс Стоун підійняв з підлоги свого помічника і зник разом з ним.

Знову я у всьому винна! От звідки я могла знати, що герцог послав цього йолопа за мною? Таке не можливо було передбачити. Це він зі своєю магією швиргає, куди хоче і може через хвилину опинитись у чорта на куличках і назад повернутись, прихопивши із собою ще когось. Всі інші так не можуть.

В бібліотеці почувся шум і я пішла одним оком глянути, що ж там робиться. 

Виявилося, що це агенти управління заарештовували працівників бібліотеки. 

Цікаво, що ж герцог знайшов за тим проходом. Може, піти швиденько глянути?  Натиснувши на полицю, я відкрила його і вже збиралась туди зайти, але мені завадили.

- Кайро, що я тебе щойно просив?

І чому його принесло так невчасно? 

- Я тільки  хотіла подивитись... 

- Минулого разу, коли ти "хотіла подивитись", то розбудила вогняного дракона і ми ледь встигли від нього втекти.

- А навіщо тому тупому ящеру стільки скарбів? Він навіть не знав, що з ними робити...

Алекс, важко зітхнувши, кинув на мене невдоволений погляд, але змовчав. Схоже, що справи серйозні.