Читати книгу - "Пісня туману, Ліанна"

Ніч огортала землю холодним серпанком, коли всі шляхи героїв нарешті перетнулися.

Тукіус, Скаробіус, Аурік Капо, Грендел Хопп, Дріон Віола, Містін і Фіффі Шеп — усі стояли на околиці давнього міста, схованого у світанковій імлі. Кожен із них пройшов свій шлях, подолав свої страхи і знайшов свою силу.

Перед ними піднімалася величезна арка з напівстертих рукописів і світлих каменів. На ній сяяли незнайомі символи, що змінювалися, ніби дихали.

"Тільки разом вони можуть відкрити те, що забуто," — згадала Містін пророцтво, яке їй шепотіли тіні міста примар.

Тукіус, не вагаючись, ступив уперед і поклав руку на перший камінь арки. Легке світло побігло ланцюгом до рук Скаробіуса, потім — до Ауріка Капо, і далі до кожного з них.

Світло їх об'єднало.

У центрі арки виникло вікно: у ньому — інший світ. Світ, де час тече інакше, де забуті спогади мають владу, де навіть тіні мають свої обличчя.

— Це лише початок, — тихо сказав Дріон Віола, глянувши на інших.

Містін тримала в руках свій дзвіночок, а Фіффі міцно стискала ліхтар. Вони знали: те, що чекає за цією аркою, не буде легким.

"Щоб знайти дорогу, треба згадати, ким ти є."

І вони разом зробили перший крок у невідоме.