Читати книгу - "Незвична формула, Наталія Гавдьо"

— Я відправив професорів Елдару і Третса на розвідку, — сказав Фенрік, розклавши карту перед ними у підвальному класі, де вони тепер проводили “неофіційні” підготовки. — Вони мають вийти на слід Грети. Якщо вона не зникла повністю, то лишила слід. Магічний резонанс такого типу не розвіюється сам собою.

— Вони пішли всередину того, що ми бачили в її кімнаті? — Лін трохи зблідла.

— Не зовсім. Портал закрився повністю. Але навколо залишився спотворений мікропростір. Якщо вона десь застрягла між шарами… є шанс, що її можна витягти, — пояснив Фенрік.

— А якщо не можна? — запитала Кораль, трохи стишуючи голос.

— Тоді хоча б зрозуміємо, хто або що її забрало.

Аркіан мовчки плавно коливався в повітрі над плечем Лін, його поверхня переливалась дивними кольорами. Схоже, він відчував напругу краще за всіх.

— Ну, а ми тим часом? — запитала Лін, перехрестивши руки.

— Ми готуємось. Якщо тріщина знову відкриється або щось прорветься сюди — ми маємо бути готові. І до того ж… наше занурення в нестабільне ядро ніхто не скасовував.

— Справді, — гмикнула Кораль. — Одночасно рятуємо зниклу однокурсницю і готуємося стрибати в магічну безодню. Ще б каву і пончики — і все буде як у рекламному буклеті академії.

Фенрік глянув на неї серйозно, але куточки його рота смикнулись.

— Добре. Завтра — тренування на водному полі. Перевіримо, як ви тримаєтесь при надлишку мани. Якщо Аркіан витримає, і не розплавить половину озера — підемо далі.

— Це ще не сталося лише один раз, — буркнула Лін. — І то випадково.

— До речі, — мовив Фенрік і обернувся до неї, — ти помітила, що артефакт почав поводитися… більш свідомо?

— Ага. Вчора він мені підсунув конспект, коли я заснула над зошитом. А потім сам підписав за мене роботу по структурованій мані. Виявилось — краще за мене, — сказала Лін з кривою усмішкою.

— То він ще й навчений! — вигукнула Кораль. — Чекай, може, я йому свою дипломну скину?

— Спочатку домовся, щоб він тебе не підпалив, — відказала Лін. — Він любить тільки мене.

Аркіан засяяв трохи яскравіше, якби підтверджуючи це.

---

Пізніше того вечора вони сиділи на балконі над навчальною залою, де хтось ще тренувався з закляттями.

— Якщо професори не повернуться, — сказала Лін тихо, — ми будемо шукати її самі?

— Якщо я відчую її слід — так, — відповів Фенрік. — Але не раніше, ніж підготуємось до занурення. Я не можу втрачати більше людей просто так.

Кораль задумливо глянула в небо:

— А якщо ці тріщини — лише початок?

Лін стисло відповіла:

— Тоді краще, щоб ми були першими, хто навчиться з ними працювати. А не тими, кого вони з’їдять.

Аркіан закрутився в повітрі, ніби теж погоджувався.