Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Кривоклят 📚 - Українською

Читати книгу - "Кривоклят"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кривоклят" автора Яцек Денель. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 44
Перейти на сторінку:
знову й затуляє те, що в нього перед очима. Певна річ, це не стосується — у цьому ми також з дружиною були однієї думки — всіляких допоміжних відомостей, тобто дат створення, атрибуції й навіть розширеної атрибуції, що не лише не обмежується іменем і прізвищем художника, а й аргументує приписування твору тому чи іншому художнику або виступає проти приписування його тому чи іншому художнику, а також інколи докладної історії замовлення, сперечань із меценатом, драматичних мінливостей життя, включно з посіченням ландскнехтами й віднайденням твору після закінчення воєнних дій у штольнях соляної копальні, а також будь-яких інших відомостей про твір, які, на думку моєї дружини, були абсолютно необхідним елементом для зустрічі з твором, а на мою думку, загалом-таки зайвим і таким, що заважає, однак які у жодному разі не намагалися його замінити. Втім, такими замінами рясніють книжки про мистецтво, особливо ж не наукові розвідки, а альбоми з їхніми нестерпними, а інколи й образливими вступними статтями, які, на щастя, майже ніхто не читає, але інколи, на жаль, також наукові розвідки чи розвідки, що іменуються науковими, не кажучи вже про так звані есеї про мистецтво авторства людей, геть позбавлених смаку, людей, із яких смак був викорінений, вимитий і видряпаний аж до живого: або через обставини, у яких вони виростали, або ж через їхню багаторічну руйнівну роботу над самими собою, через що, вочевидь, керовані потребою подальшого викорінення, вимивання й видряпування смаку аж до живого, цього разу вже в інших, вони намагаються створити сурогат твору у формі його надміру негідного опису й під те, що відчуваєш перед картиною Терборха[23] чи ван Гога, підставляють якісь ідіотські й негідницькі, а передусім позбавлені смаку речення про чар шовковистої м’якості рис, кричущі спазми контрастів чи повновагий, сміливий злам парадигми барв, зводячи це неназване, Найвище й Найбільше Щастя і так само Найвище й Найбільше, а також так само неназване Пізнання до банального тілесного задоволення, яке ми відчуваємо, торкаючись пучкою пальця до шовку або вмощуючись на дивані, що й мене, схильного інколи до нападів люті, і, що цікаво, мою дружину, особу виняткового душевного спокою, доводило до однакового шалу — тією мірою, що, читаючи колись у бібліотеці фрагмент так званого есею про мистецтво, де трапилося речення про чар шовковистої м’якості рис, вона викинула книжку у вікно, і це аж ніяк не риторичне перебільшення, а доконаний факт, факт, підтверджений тим, що вона мусила виділити певну суму на зшивання обкладинки книжки, яка, за її словами, вислизнула в неї з рук, хоч дві колеги з роботи бачили на власні очі, як, прочитавши речення про чар шовковистої м’якості рис, вона підняла збірку так званих есеїв про мистецтво правою рукою, замахнулась і викинула це речення разом із рештою речень цієї книжки у вікно, відчинене через серпневу спеку. Якщо ж про мене мова, то я, правду кажучи, ніколи не викидав книжки у вікно, але як людина, схильна до нападів люті, натрапляючи на речення, схожі на ті, що про чар шовковистої м’якості рис, часто-густо гамселив обкладинкою об стіл, гарчав, тупотів, а одного разу в присутності мого брата, який, на відміну від моєї дружини, не міг зрозуміти, як можна так перейматися збіркою есеїв про мистецтво, крім того, додаймо, що це людина, яка не здатна навіть зрозуміти, як можна перейматися мистецтвом як таким, а отже, треба до нього ставитися як до упослідженого, і саме так я до нього ставився й ставлюся далі, тож я пропустив його здивування повз вуха, тоді як моя дружина, загалом винятково поблажлива особа, сказала йому, що він не повинен ані словами, ані жестами, ані навіть найлегшим рухом брів озиватися про речі, яких він жодним чином не спроможний зрозуміти, що це, на жаль, величезна частина світу, яка була в нього назавжди відібрана так, як слухання йодлів — саме до такого злостивого порівняння вона вдалася — було відібране в глухого, а милування ландшафтами з оленями під час гону, за словами моєї дружини, було відібране в незрячого, однак потім, коли я заспокоївся, а мій брат і далі сидів мовчки, немовби замкнутий у собі, на стільці за столом у їдальні, вибачилася перед ним за свій вибух, сказавши, що якщо про неї мова, то вона прекрасно розуміє не лише биття обкладинкою об стіл і тупотіння, а й навіть різкіші реакції, що, певна річ, зовсім не задобрило мого брата, який і далі сидів замкнутим, за словами моєї дружини, і незабаром закінчив відвідини, що, зрештою, не були вдалими і загалом, і в цьому конкретному аспекті. Я переконаний, що ніхто в житті, можливо, за винятком Цеєтмаєра, не розумів мене так глибоко, як моя дружина, і ні з ким, як зі своєю дружиною, я не міг так чудово порозумітися, попри певні розбіжності в поглядах, тому я й нині часом подумки розмовляю з нею і часто їй кажу, що якби не взяв на свої плечі свого завдання, то енергійно, але болісно ліквідовував би негідників, що пишуть про чар шовковистої м’якості рис та інші речення, за які їх не лише не карають, а й, навпаки, нагороджують державними преміями та високими видавничими гонорарами за чергові томи так званих есеїв про мистецтво. Це вони, серед усіх інших, винні в тому, що люди відучилися зустрічатися з творами мистецтва, що навіть коли вони пересуваються Європою та рештою світу, туркочучи коліщатками валіз аеропортами, вокзалами, готельними коридорами, навіть коли вони стоять у довгих чергах перед виставкою «Геній Леонардо», перед виставкою «Пишнота Візантії — тисячолітня імперія», перед виставкою «Джакометті — життя і творчість», навіть коли купують нормальні та пільгові, шкільні й родинні квитки, хоча мають навички зустрічатися з музеєм, його вестибюлем, його музейною крамницею, його музейним кафетерієм і музейним паркінгом, самі не спроможні зустрітися з твором, по якому ковзають власним оком і скляним оком фотоапарата, як розсіяний знайомий, що проходить поруч вулицею, обводячи нас невидющим поглядом, після чого в музейній крамниці кидаються на бандани з твором, футляри для окулярів із твором, переносні попільнички з твором, пенали з твором, магнітики з твором, поштові картки у форматі А, В і С із твором, блокноти з твором, олівці з твором, парасольки з твором, горнятка з твором і блюдця з твором, свято вірячи, що те, по чому вони годину тому ковзнули власним оком і скляним оком фотоапарата, не зменшене на цих полицях і в цих кошиках, що завдяки різноманітним
1 ... 18 19 20 ... 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кривоклят», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кривоклят"