Читати книгу - "Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі, Стівен Девід Левітт"

інформації того часу — радіо. Він почав постачати звіти про Клан журналісту Дрю Пірсону, чию програму «Washington Merry-Go-Round» слухали щодня мільйони дорослих, а також до продюсерів шоу «Adventures of Superman», яке щовечора збирало багатомільйонну аудиторію дітей. Він розповів їм про панів Аяка та Акая, а також познайомив їх з емоційно зарядженими рядками зі священного писання Клану, яке називалося «Клоран». (Кеннеді так і не дізнався, з якого дива спільнота білих християн-расистів дала своїй «біблії» майже таку саму назву, як і в священної книги мусульман). Він пояснив роль функціонерів Клану в кожній Клаверні (тобто в кожному місцевому підрозділі Клану): Клаліф (заступник голови), Клокард (лектор), Клудд (капелан), Кліграпп (секретар), Клабі (скарбник), Кладд (управитель), Кларого (внутрішній охоронець), Клекстер (зовнішній охоронець), Клоканн (слідчий комітет з п’яти осіб), а також Клавальєри (чийого ватажка називали також «Головним лупцювальником дуп»). Кеннеді розкрив також ієрархію Клану — від місцевого й аж до загальнодержавного рівня: Величний Циклоп і його дванадцять Жахіть; Великий Титан і його дванадцять Фурій; Великий Дракон і його дев’ять Гідр; а також Імперський Маг і його п’ятнадцять Геніїв. До того ж Кеннеді передав усю інформацію, яку дбайливо зібрав Джон Браун, проникнувши в лави основного підрозділу Клану — Натан Бедфорд Форрест, Клаверна № 1, регіон Джорджія.

Під час війни герой шоу «Adventures of Superman» воював з Гітлером, Муссоліні та Хірохіто. Але згодом йому знадобилися нові негідники. Клан виявився ідеальною мішенню, і Супермен застосував проти нього всю свою міць. І Дрю Пірсон, відомий своєю ненавистю до куклукскланівців, почав регулярно давати найновішу інформацію про Клан під час свого радіошоу, доповнюючи її найсвіжішою інсайдерською інформацією від Джона Брауна про те, як казилися від злості функціонери Клану, дізнаючись, що просочилися нові факти. Виглядає, що такі дії Пірсона створювали щось на зразок резонансної камери, яка доводила до сказу Семюеля Гріна, Великого Дракона Клану. Ось про що йшлося в радіозвіті Пірсона від 17 листопада 1948 року.

Виступаючи через тиждень після виборів у Клаверні № 1, Атланта, штат Джорджія, Великий Дракон, заламуючи руки, ще раз наголосив, що куклукскланівці мають бути пильними й не допускати просочення інформації.

«На наших нарадах я мушу говорити відверто, — сказав він, — але перед тим, як прийти сюди, я також запросто міг би зателефонувати Дрю Пірсону і розповісти йому все, про що тут ітиметься, бо наступного дня він усе одно переповість це кожному — від Атлантичного узбережжя нашої країни до Тихоокеанського. А наступного ранку, під час сніданку, мені телефонують із “Атлантик Пост” та “Юнайтед Прес” і повідомляють про це…»

Великий Дракон говорив про плани спалення великого хреста, яке мало відбутися 10 грудня в місті Мейкон, штат Джорджія. Це мало бути найграндіознішим спаленням хреста в історії Клану, сказав він, і додав, що розраховує на присутність 10 000 членів Клану, одягнених у свої накидки…

Він сказав також, що Клуб Клавальєрів (шмагально-нагайковий підрозділ Клану) знову повернувся до роботи і має багато друзів серед поліцейського загону Атланти.

У той час, коли Пірсон продукував свої радіошоу, а Стетсон Кеннеді — знову й знову викривав таємниці Клану (здобуті Джоном Брауном), передаючи їх іншим радіопрограмам і друкованим виданням, і сталася така річ: число присутніх на зборах Клану почало зменшуватися — разом із кількістю заяв на членство в цій організації. З усіх методів боротьби з упередженістю й фанатизмом, до яких вдавався Кеннеді, ця кампанія виявилася, безсумнівно, найвдалішою й найуспішнішою. Таємничість Клану він обернув проти неї ж самої, розголошуючи секретну інформацію, — так факти, які раніше були дорогоцінними, перетворилися на поживу для глузування.

Американці, які були схильні не погоджуватися з Кланом суто на філософському рівні, тепер отримали достатньо багато конкретної інформації, щоб протидіяти йому активніше — і громадські настрої почали змінюватись. Американці ж, які, так само суто на філософському рівні, готові були підтримати Клан, тепер отримали більше ніж достатньо підстав для того, щоб цього не робити. І хоча Клан ніколи не зник би остаточно, особливо на крайньому Півдні США (Девід Дюк, красномовний ватажок Клану з Луїзіани, неодноразово набирав багато голосів під час виборів до Сенату Сполучених Штатів та інших представницьких посад), він усе одно зазнав важкого удару, принаймні в короткочасній перспективі, у результаті сміливих викриттів, які здійснив Стетсон Кеннеді, розголошуючи таємниці Клану. Хоча той вплив, який мала його діяльність на Клан, практично неможливо визначити більш-менш точно, багато людей все ж віддають належне Кеннеді за те, що він завдав значної шкоди організації, якій просто конче необхідно було завадити.

Це сталося не тому, що Стетсон Кеннеді був хоробрим, рішучим і непоступливим, навіть попри те, що йому було притаманне і перше, і друге, і третє. Це сталося завдяки тому, що він усвідомив: інформація є надзвичайно потужною й гострою зброєю. Ку-клукс-клан, здебільшого так само, як і політики, агенти з нерухомості чи біржові брокери, являв собою групу, чия влада і вплив значною мірою забезпечувалися тим, що ця група накопичувала інформацію. А коли інформація потрапила не до тих рук, що треба (або, залежно від вашої точки зору, саме до тих, що треба), ця група втратила значну частину свого впливу.

Наприкінці 1990-х вартість полісів страхування життя різко впала30. Певною мірою це було загадковим явищем, бо для такого падіння не існувало очевидної причини. Інші різновиди страхування, включно зі страхуванням здоров’я, автомобілів і житла, явно не подешевшали. Не відбулося також жодної радикальної зміни в царині страхових компаній, серед страхових агентів або ж людей, які купували поліси страхування життя. Що ж трапилося?

А трапилося те, що з’явився інтернет. Навесні 1996 року Quotesmith.com став першим із кількох веб-сайтів, що дав клієнтам змогу буквально за кілька секунд порівняти ціни полісів страхування на певний період, пропонованих різними компаніями. Для таких веб-сайтів поліси страхування життя виявились ідеальним продуктом. На відміну від інших видів страхування (особливо довічного, що є значно складнішим фінансовим інструментом), поліси страхування життя є приблизно однаковими: будь-який гарантійний поліс на тридцять років і суму один мільйон доларів фактично ідентичний іншому. Тому основна різниця між ними полягає в ціні. Пошук найдешевшого страхового поліса, цей складний процес, що потребує багато часу, раптово спростився. Відтоді як клієнти отримали змогу віднаходити найдешевші страхові поліси, компанії, чиї послуги коштували надто дорого,