Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Право на пиво 📚 - Українською

Читати книгу - "Право на пиво"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Право на пиво" автора Віталій Копил. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 63
Перейти на сторінку:
в голові. Наскільки Іванов знав свого друга як щирого християнина, той мав перешкодити клятим шісткам при вході у власне житло, тож зустріч із другом, який завжди любив пофілософствувати, без дискусій не обійдеться, і вже приготував своє перше запитання про «число звіра».

— Закладаємось, що я знаю, яке буде перше твоє запитання? — без звичайних вітань зустрів Івана його старий друг.

— Ну?

— Ти запитаєш, яка проблема виникла з ДАІ.

Від несподіванки Іванов знітився.

— Правильно? Чи ти будеш цікавитися дурницями типу трьох шісток?

— Ну, ти гад… — тільки і видавив із себе Іванов, а собі подумав, що справді забув, що його запросили допомогти вирішити проблему з даішниками. А він захопився спогадами…

— Я не можу бути гадом за визначенням, — спокійно і з гідністю відповів другий Іван. — Я священик. А, відповідаючи на твоє запитання, скажу: Бог шісток не боїться. А я, як його слуга, це сполучення просто ігнорую.

— Ростеш, Іване! Ну, ми теж щось можемо… Не хвилюйся! Допоможемо. О! Вірші. Річ у тім, що для нас ДАІ — не проблема. Тому я і не хвилювався. Навіть зрадів, що можу поспілкуватися зі старим другом.

— От і добре! Давай швиденько продемонструй свої можливості, а потім пива поп’ємо.

— Таж піст, батюшко! — зраділо закричав Іванов, вирішивши, що зміг підловити друга-священика на порушенні.

— Ай-я-яй! — вдавано почав журитися «викритий» порушник. — Як же це я? Забув, що почався різдв’яний піст. Алкоголь хотів ужити. Ганьба!

Потім він підійшов до холодильника і дістав пляшку пива. Ніби з жалем, що не доведеться поласувати улюбленим напоєм, подивився на неї, а потім, різко змінивши інтонацію, промовив:

— Хоча… — і весело подивився на друга.

— Ну! Не тягни! Що «хоча»?

— Читай! — Іваненко підніс до очей Іванова пляшку.

— «Оболонь». Ну?

— Далі читай!

— «Преміум бір»…

— Далі!

— «Хай кволиті продакт»…

— Ну, ти справжній мент. Головне читай! Великими буквами написано!

— Безалкогольне… А-а-а!

— Нарешті! Ти забув анекдоти про міліціонерів? Пиво безалкогольне, тобто не містить алкоголю. Це мені Фляк презентував як священнослужителю. Він зараз працює на «Оболоні». Можна пити й у піст. Був цілий ящик! Ще дві пляшки залишилися. До речі, «Оболонь» позиціонує його як продукт, який можна випити і сісти за кермо. Це ваш брат даішник повинен знати. До речі, повернімося до ваших баранів!

— Я осоромлений. Готовий виконати будь-яке ваше завдання. Що там у тебе?

— У Крим відправився автобус із прочанами. У Криму, щоб ти знав, починалося християнство, яке потім поширилося далі на північ. У Херсонесі збереглися залишки катакомбних церков, які віруючі споруджували під будинками. У Херсонесі були десятки храмів. Коротше, поїхала група пенсіонерів, парафіян мого храму, за свої гроші, а їх не пускають.

— Як це не пускають?

— Ось так! Нарвалися на якогось ідіо… нехорошого даішника, який заявляє, що траса закрита на ремонт, тому їхати не можна.

— Може, і справді ремонт. Я пам’ятаю, там таки збиралися ремонтувати чималий відрізок дороги.

— Ага! Збираються. Але ще не почали, я з’ясовував. Поки почнуть, вони вже назад повернуться. Якщо ти допоможеш, звичайно. Автоінспекція просто перестраховується. А може, пива хоче. Безалкогольного.

— Розберемося! Який автобус? Номер?

— Ось шпаргалка! Тут усе написано.

Іванов дістав записник, відразу перетворився зі студентського товариша на вимогливого майора міліції, набрав номер на мобілці і насупив брови.

— Здравія бажаю! — привітав він когось. — А скажи-но мені, сержанте, що там пенсіонери в автобусі? Не бунтують?

Якийсь час він мовчав, слухаючи пояснення, потім кашлянув і сказав:

— Ясно. Цих пропустити!

Напевно, той, кому призначався наказ, щось заперечував, тому що Іван різко і жорстко запитав:

— Ти українську мову розумієш? Пропу-сти-ти!

Обличчя майора випромінювало самовдоволення. Він весело подивився на друга і потягнувся.

— От і все. А де сім’я?

— Не знаю. Дружина до когось у гості збиралася. А за сином я вже не встигаю стежити. Щодня з якоюсь новою дівчиною.

— Весь у тата?

— Якщо мати на увазі татка зразка двадцятилітньої давності, то так.

— А зараз ти — інший?

— Точно! Не дражни гріхами юності! Почекаємо сім хвилин.

— Чому сім? Щасливе число, так? — ущіпливо запитав Іван.

— Щасливе число, так! — передражнив Іваненко. — Знаєш, якось Альберт Ейнштейн прибив на дверях підкову. Його гості поцікавились: навіщо? «Як? — відповів учений. — Хіба ви не знаєте, що підкова приносить щастя?» — «І ви, великий учений, вірите в це», — здивувалися гості. — «Ні, я не вірю. Але, кажуть, вона приносить щастя, незалежно від того, віриш чи ні».

— До чого це? — здвигнув плечима Іванов.

— Та так. Насправді, я прихильник теорії, що кожний отримує по своїй вірі. У що віриш, те й маєш.

— Так, я пам’ятаю. Ти ще на п’ятому курсі мене в цьому

1 ... 18 19 20 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Право на пиво», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Право на пиво"