Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Янголятко в кутих черевиках. Книга друга 📚 - Українською

Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"

248
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга" автора Генечка Ворзельська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 99
Перейти на сторінку:

Хтось на мене чекав біля дверей відчиненого люка. Хтось навіть запалив оранжеві вогники на завбачливо спорудженій обабіч нього огорожі.

— Чудово.

Я видерлася нагору, але підважити люк та вмостити його на місце…


Місто спало. Тиша. Лише ніч та осінній туман.

Залиті лагідним світлом вулиці. Підсвічені обличчя камінних оберігачів сну в нішах на стінах будинків.

Чаша водограю з уповільненим, ніби теж заснулим, струменем води. Я сіла на її краєчок, підібгала ноги й дістала сигаретку.

Клац

Вдихнула.

Як давно я не курила!

— Охххх…

Відкриваю рюкзачок, дістаю з нього список.

«— мисливці раз;

— мисливці вісім;

— дикі пси;

— людино-пацюки;

— оживлені мерці;

— добрий лікар».

Я вписала новий рядок:

— Безликі Вітчимові почвари, — і затяглася сигаретою ще раз.

— Чудово.


Я заховала список і дістала книжку.

Оту саму, що її читаєш упродовж усього свого життя.

В ній немає літер. Лише назва та малюнки. У мене: «Крихітка в чарівному саду», «Крихітка та люди в бузкових каптурах», «Крихітка біжить», «Крихітка падає», «Крихітка забила колінце», «Крихітка регоче», «Крихітка закопилила манюнього носика», — яскраві й гарні, але лише ті, що вже минулися. «Крихітка позаду Вершника Нічних Трас», «Крихітка на підлозі будиночка в Снігових Горах усміхається до вогню», «Крихітка, що заснула на м’якому дивані десь у надрах Замку Ігор».

А ті, що в майбутньому — чисті аркуші, на яких ледь-ледь проступає фарба. Що це? «Слинявий рот, а в руці ніж і відображення мого обличчя»? Ні. Я погортала сторінки. Я не хочу знати, що буде аж ген-ген. Мені треба знати, як діяти далі.

«Крихітка та Великий Жебрак», «Прожектори підземних військових баз», «Голова Сцілли, яка чекає здобичі», «Крихітка та одержимий воїн», Вітчим, який увігнав кігті в стільницю. Кружальце білої фарби витікає з його рота. «Ммммм…», «Нічне Місто». «Крихітка скраєчку кам’яної чаші на тлі застиглого струменя води з розгорнутою книжкою в руках».

Аж ось безликі почвари.

Картинка тьмяна. Але це моя спина. А зі мною четверо тих, кого я не зможу подолати.

Одначе не вдається розгледіти їхніх облич.

Я добуваю телефон і набираю номер Залізного чоловіка.

— Слухаю, — каже він.

— Ви і Пес допоможете мені?

Він помовчав, потім сказав:

— Навряд.

— І не сподівайся, — сказав Вовк.

— Вибач, — сказав Пес.

— Сама, — сказав Кіт.

Усе так. Адже це були не мої янголи. Адже одна з істот, зображених поряд зі мною, — жінка. Дуже молода і, мабуть, дуже вродлива.


— Можна? — спитала я.

— Можна…


Я перегорнула сторінку, побачила себе завмерлою і опинилася віч-на-віч із названим батьком.

— Усе зрозуміло.

Я знала, де їх шукати.

Розділ 10

Першого я побачила на недобудованій трасі.

Я впізнала на купі щебеню бульдозер.

— Вітаю, — кинув він мені.

А компанія молодиків та дівчат, котрі їх любили, стояла біля двох машин, і ті урчали моторами та мали ось-ось вибухнути. Один стояв посередині й говорив, показуючи запаленою сигаретою:

— Три кілометри. Зупиняєтесь метрів за десять до асфальтоукладальника. Хто приїздить перший — той переміг. Зрозуміло?

— Так.

— Так.

— Так, — сказав молодик і затис кермо поцяцькованими татуюванням руками.

— Так, — сказала тварюка, що сиділа в сусідній машині. Татуювання обвивало її жилаву шию.

— Рушаймо.

— Давай, — загукали хлопці.

А хтось із них кинув услід за машиною, в якій сиділа тварюка,

1 ... 18 19 20 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"