Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Інший вид, Алла Сєрова 📚 - Українською

Читати книгу - "Інший вид, Алла Сєрова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Інший вид" автора Алла Сєрова. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 61
Перейти на сторінку:
що він живий, його можна торкнутися… Наче чиясь м’яка рука натискає на вікно ззовні. Аліна відчуває непереборне бажання підійти і відчинити вікно, торкнутися рукою білого тіла туману, та вона стримується.

«Що за дивні думки? Туман і туман, що я — туману не бачила? Мабуть, ми тут усі збожеволіємо за два тижні. Ні, вже менше. Треба швиденько трусонути місцевих аксакалів на предмет фольклору і вшиватися звідси хутчіш, бо здається мені, наживемо ми тут собі якоїсь халепи».


8

— Ти віриш, така мені гидота снилась, що й сказати не можна! — Ліка задумливо роззирається навколо. — І голова тепер, наче ватою набита.

— То що ж тобі снилось? — Мар’ян теж блідий і втомлений.

— Та чортзна-що! — Ліка кривиться, як середа на п’ятницю. — Фільм жахів якийсь! Наче прокинулась я вночі, йду до дверей, дивлюсь — а в холі світиться. Я думаю: «Хто це там ніяк не вгамується?» І йду подивитися. Коридором, просто до сходів, і так мені страшно, що аж пропасниця б’є, але йду. І знаєте, ноги такі, наче свинцем поналивалися, ледве човгаю. Ото дійшла до сходів, там, де ми вчора сварилися з тими психопатками, присіла на підлогу і дивлюся. За вікнами світло. А в холі сидять жінки: одна гаптує на п’яльцях, інша щось плете — спиці цокають. Ще кілька читають газети чи книжки, телевізор працює. Така собі ідилія. А я дивлюся на них і так мені страшно, що аж нетямлюся. Аж раптом я кочуся сходами вниз. Відчуття таке, наче в прірву лечу. Коли ж опинилася внизу, підводжу голову — за вікнами ніч, жіночки сидять, як сиділи. Тільки всі до одної мертві. У кожної на шиї — рана. Я дивлюся на них і кричу, кричу, а звуку немає. Раптом та, що гаптувала, розплющила очі. Вірите чи ні — вона дивиться на мене, а очі в неї — червоні, як кров. Я з жаху прокинулась, а в кімнаті часником так смердить, що продиху немає. Мабуть, вчаділа через той сморід, ото й привиділось таке. Аліно, ти нащо повісила в кімнаті вінок часнику? Теж мені, прикраса!

— Я Наталці обіцяла, — Аліна спокійна й налаштована трохи іронічно. — Мені ж ніяка гидота не снилась, може, саме через це.

— А мені теж снилося щось неприємне, — Мар’ян підфутболює камінь, і той летить у прірву. — Я вже не пам’ятаю, що саме, але й Орест погано спав.

— Це, мабуть, від пилу, — Ліка позіхає. — Отак би зараз і заснула, просто на дорозі. Мабуть, варто прибрати в холі, а порожні кімнати хоч пропилососити або ж щільненько зачинити.

— Наталко, а ти мовчиш? — похопився Мар’ян. — Чи тобі нічого не снилося цієї ночі?

— Я не хочу про це говорити, — в Наталчиних очах порожнеча приреченості.

— Ще не час? — іронічно посміхається Ліка. — Здається, люба, ти напускаєш туману. Мені вже так цікаво, що аж припікає в п’ятах.

Вони йдуть дорогою, що веде в гори — все вище й вище. Їм треба дістатися до села Дубці й розпочати роботу. Орест з іншими вирушив до села Поляна, в інший бік. Домовившись про порядок роботи, групи розійшлися врізнобіч. Орестові дуже не хотілося йти з товстою Катею і єхидною Ритою, але нічого не вдієш. Він викладач, його симпатії чи антипатії не повинні впливати на стосунки зі студентами, бо то є професійна нездарність, а нездарою Орест не був. Отож, згнітивши серце, попростував на чолі своєї групи, з огидою відсторонившись від Каті, бо вона, здається, єдина з усіх не знає призначення води й мила.

«Це ж треба отак смердіти! — Орест з ностальгією згадує свіжі уста Аліни і ніжні парфуми Ліки. — Треба дівчаток попросити, хай їй пояснять, що це ж негарно — отак запустити себе».

— Що це тут смердить? — Віка менш тактовна. — Щось здохло чи в когось немає мила? Катю, це від тебе так несе?

— Замовкни, потороча! — Катя нестямиться з люті, проклинаючи власні лінощі.

— Хто ще з нас потороча! — Віка сміється. — Катю, тримайся десь позаду, бо смердиш, як скотобійня. Рито, ти згодна?

— Так. — Рита зле осміхається. — Уяви собі, як мені було з нею в одному номері готелю! Я тут навіть оселилась окремо, бо цей сморід просто жахливий. Дійсно, Катю, тобі слід бути охайнішою.

— Синець твій трохи поблід. — Катя похмуро дивиться на Риту.

— А тобі що? Я тобі й сама синців навішаю, бо ти боягузка, хоч і здорова, як свиноматка. — Рита відверто насміхається.

— Дівчатка, припиніть. — Орест вважає за потрібне припинити сварку, хоч і згоден з Ритою та Вікою. — А вам, Семенець, варто прислухатись до дружніх порад. Від миючих засобів вам нічого злого не станеться, можете мені повірити.

Орест і Віка тримаються разом, Рита — трохи осторонь, а Катя плентається позаду, пропікаючи всіх поглядом, сповненим люті й палкої зненависті. Якби погляд міг спалювати, то від дівчат уже самий смалюшок лишився б, а на чоловіків Катя ображатися не вміє. Вона тільки мріє стати єдиною жінкою на всьому світі, щоб чоловіки самі прибігали до неї — що ж їм тоді ще залишиться? Але поки що на світі повно хвойд, таких, як оці Ліка або Сабрина, тож Катя розуміє: їй нічого не світить. Гаразд, Мар’ян відпадає. Лишився красень-аспірант, і ось тепер такий сором. І все через злостивих заздрісних сучок.

— Мені снилося щось жахливе, — Віка тихо говорить з Орестом, але навколо тиша і все чути. — Я погано спала.

— Я теж, — Рита тре очі, її веснянки яскравіють на геть поблідлому виду. — Я всю ніч прокидалася від жаху. Потім засинала і мені знову марилося щось страшне.

— Що саме? —

1 ... 18 19 20 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Інший вид, Алла Сєрова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Інший вид, Алла Сєрова"