Читати книгу - "Не моя проблема, Наталия Згама"

Придивляюся до нього уважніше після цих слів. Не очікувала, що Джеймс видасть таку глибоку думку, і мені стає соромно від того, що я зробила висновок про нього упереджено. Швидше за все, упереджено, але не стовідсотково. На танцях ми просто притиралися, в барі обидва були напідпитку, а плітки про нього я і зовсім не повинна була слухати. Він мене врятував сьогодні, відвіз на це поле і каже розумні речі. Поки що він мене приємно здивував.
- Давай потанцюємо?
Джеймс знову мене приголомшив!
- Потанцюємо? Тут?
- Так. Нам належить танцювати разом і вивчити свій танець, який потім доведеться демонструвати на святі осені. У мене з'явилися ідеї поєднати танго і кізомбу. Має вийти дуже емоційно. Ніхто не очікує від студентів такої серйозної підготовки.
Бачачи, що я не відповідаю, Джеймс знову заговорює.
- Ти ж знаєш, що це за танці?
- Звісно.
- Тоді в чому проблема?
- А музика?
- Якщо без неї не можеш, включимо на телефоні.
- Добре.
Хлопець гортає список пісень в своєму телефоні, а я розглядаю поле. Враження таке, ніби тут висадили всілякі квіти в одному місці. Кольори грали від жовтих, червоних і рожевих до фіолетових, білих і блакитних.
- Знайшов.
Джеймс бере мене за руку, а другою охоплює талію.
- Стань трохи ближче, я не вкушу.
Притискаюся до нього трохи міцніше. У мені починає вирувати суміш дивних почуттів - такого не було, коли ми танцювали в залі з іншими студентами. Чоловіче тіло зараз здавалося мені більш міцним, а руки, тримали мене впевнено, розмістилися в правильній позиції.
- Я веду, як в минулий раз, а ти просто довіряй і намагайся відчути кроки. Не варто думати - Іди за мною і все.
- Домовилися.
Джеймс робить перший крок, і я опиняюся ще ближче до нього. Наші губи ледь не стикаються, а вершини моїх грудей знову зачіпають його футболку. Він навмисне це робить? Прикриваю очі, щоб влитися в сам танець, відкинувши збентеження і здивування від поведінки хлопця. Твердою рукою він направляє мене, кружляє, примушує вигинати спину назад. Мені здається, ми непогано справляємося, з урахуванням того, що по-справжньому, танцюємо вперше. Коли Джеймс розгортає мене до себе спиною в фіналі пісні, моя спина повністю притискається до його торсу. Наші руки, підняті вгору, майже сплітаються пальцями, але Джеймс опускає їх, проводячи кінчиками пальців по моїх плечах під ритм. На мені товстий батник і куртка, але по тілу пробігає тремтіння від цього дотику. Обраний танець такий чуттєвий і відвертий, що я починаю частіше дихати не тільки від того, що захекалася, але і від, ледь не еротичних, рухів.
Музика закінчується, але Джеймс не поспішає мене відпускати. Він теж важко дихає, а мені чомусь соромно дивитися йому в очі. Відчуття таке, ніби цей танець був попередньої ласкою перед сексом, хоча з мало що про це знаю, а в танцювальних рухах немає вульгарності. Що сказати, танго - танець пристрасті. Мені не доводилося відчувати пристрасть. Але зараз, думаю, мені вдалося її показати ідеально.
- Відпусти мою руку, будь ласка.
Хлопець відразу слухається, ніби просто забув це зробити раніше. Наше дихання трохи заспокоїлося, але мої щоки продовжували горіти рум'янцем.
- Ти зможеш виконати зараз якийсь танець? Можна повільний або будь-який, який тобі подобається.
- Думаю так. Що від мене потребується?
- Нічого конкретного - просто рухайся, а я тебе пофотографую. Не дивися на мене - так, ніби ти сама в цьому місці.
- Гаразд.
- І пройди по стежці вглиб.
Слухняно йду, куди він показав і зупиняюся.
- Дуже добре. Я не буду тебе довго мучити, обіцяю!
Для мене досі не ясний мотив Джеймса і вся його витівка в цілому, але, якщо я більше не буду в боргу перед ним, то добре. Позувати в куртці і джинсах, та ще й перед телефоном, а не фотоапаратом, мені ще не доводилося. Зазвичай потрібно гарне плаття або вишукане вбрання. Мені здається, я буду виглядати швидше смішно, ніж красиво.
Щоб налаштуватися, Джеймс включає мені спокійну мелодію, а я поступово ловлю ритм і танцюю. Насправді я так увійшла у смак, що не почула, як закінчилася пісня, продовжуючи танцювати, торкаючись волосся, талії, зчіплюючи руки разом.
- Не втомилась?
- Ні. Можна подивитися, що ти назнімав?
- Звичайно! Йди сюди.
Заглядаю на екран його телефону. Фотографії вийшли яскравими і живими. У них відчувався настрій, був свій шарм і ніжність тих па, які я виконувала. Джеймс мав рацію, а мої побоювання на рахунок комічності не виправдалися. Я сама собі подобалася в цьому трохи божевільному образі дівчини серед квітів.
- Ти тут така справжня. Щира. Мені подобається.
- Так. Мені теж. Спасибі. І за те, що допоміг мені вранці, і за цю поїздку.
- Немає за що. Тепер ми квити. Давай відвезу тебе, куди ти там хотіла.
- На навчання. А ти, до речі, чому не в університеті? Старші курси, прогулюють завжди, еге ж?
Хлопець посміхається, в цей раз показуючи ямочки на щоках.
- Так, але з благими цілями.
- Це викрасти дівчину на годину називається благою метою? - мої губи самі відповідають на усмішку хлопця. Не можу відірвати погляду від його медових очей. Чому він такий гарний, засранець?
- Скажімо, не на годину, а на дві години. І - так, не без цього.
- Дві години? - скрикую, викликаючи нову хвилю сміху Джеймса.
- Так. Зі мною так добре, що ти не помітила?
- Не смішно! Я ж запізнилася!
- Ну і що? Ти можеш взагалі не йти. Весь матеріал для іспитів ти все одно шукаєш сама.
- Може тобі і не подобається вчитися, але я люблю ходити на лекції! - сердито кидаю йому через плече, виходячи до траси, де залишили машину.
- Хто сказав, що я не люблю вчитися?
- Твої вчинки сказали!
- Неправда. Зовсім скоро ти помітиш, що помиляєшься в черговий раз на рахунок мене!
- Заперечуєш те, що ти типовий університетський хуліган? Та на кожному розі тільки і тріщать, що ти то вікно розбив, то прогуляв, то підчепив нову подружку і притягнув її з собою на чергову вечірку. У мене вже вуха болять чути постійні плітки.
Джеймс в мить робиться серйозним, дивлячись прямо на мене. Я вже стою біля дверей, чекаючи, що він відкриє машину.
- Так може не варто слухати плітки?
- До тебе це теж стосується! Хіба це не ти під час першого танцю припустив, що я люблю відверту білизну і мотузки? - з болем згадую той випадок.
- Я теж помилився. Поїхали!
Всю дорогу ми мовчимо. Я прошу висадити мене біля університету - все одно доведеться ще працювати в бібліотеці. Попрошу Теа або Шейл допомогти з пропущеними заняттями, перепишу у них конспекти. Якраз частину часу витрачу на навчання, яких мені так не вистачало.
Весь ранок я навіть не думала про домагання Філа, розмову з мамою ... І, коли ми з Джеймсом прощаємося, я розумію, що сьогоднішню прогулянку з ним не зможу так просто забути.