Читати книгу - "Чи є життя після весілля?, Ліра Куміра"

Цього разу ми пересувалися впевненіше, і ледь Христина відчула перший поштовх, як усі вже стояли навколо нас, очікуючи, коли ж відкриється провал.

- Не рухайтеся, - зупинила стражників, які вирішили розвідати периметр. - Тут теж тільки разом. Ліва розвилка, - я обрала той же коридор, яким слідувала сама, все ж таки я знаю що на нас чекає попереду.

- Ти впевнена? - Мій чоловік заглянув по черзі в кожне відгалуження, а я погоджено кивнула. - Йдемо ланцюжком, не зупиняємося, поки всі не опиняться в коридорі, - знову мовчазна згода всіх учасників групи.
У порожню печеру я заходила обережно, постійно намагаючись розгледіти тендітну фігурку дівчини, що сиділа на кам'яному виступі посеред приміщення. Але тут було пусто. Занадто порожньо. Я підійшла до стіни, за якою минулого разу була камера з тілом мага і помацала холодний граніт.

- Асті, розкажи мені що ти знаєш, я постараюся допомогти, - Ірміан як і завжди був поруч, але я боялася вимовити це вголос, ніби могла торкнутися невидимої струни, яка вмить обірветься і поверне мене в ту мить, коли торкалася мертвої руки подруги. Здригнувшись від спогадів, я з жалем подивилась у вічі чоловіка.

- Тут була ніша, в якій лежало тіло мага, - єдине, що я могла розповісти своєму лорду, залишаючи страшну таємницю при собі.

- Дереку, треба перевірити цю стіну, - мій чоловік навіть не замислювався, довіряючи мені у всьому, я ж у цей момент відчувала себе  зрадницею.

- Там попереду ще прохід і судячи по карті він рухається у бік Самотнього Піка, правда протяжність його не вдається промацати магією, - прочитав підлеглий, і Ірм кивнув, беручи до уваги його слова.

- Зв'язку із центром досі немає? - При цих словах прислухалася, виявляється, я пропустила попередню розмову і тепер намагалася зрозуміти чого ще не знаю.

- Ні, переговорники мовчать, відправити відомості через магограми не виходить. Щось блокує будь-який прояв магії поза цими стінами, - ось навіть як. Виходить, користуватися магією ми можемо, але тільки в межах печери.

- Я щось чую, - все-таки драконячий слух Христини не раз допомагав нам, так і зараз усі миттєво затихли, і навіть група, що займалася промацуванням шуканої стіни, припинила свої маніпуляції. - Звук йде звідти, - подруга вказала на недосліджений нами коридор, і чоловіки загону переглянулись.

- Потрібно перевірити, - з сумнівом промовив Дерек, і Ірміан кивнув йому.

- Пішли вдвох, якщо щось буде не так, то ми відразу повернемося, - моє серце стукало немов божевільне, я не хотіла відпускати свого чоловіка туди, але розуміла, що не можу поводитися як розпещена дитина. - Ми швидко, не переживай, - це вже було адресовано мені, і я несміливо посміхнулася, намагаючись приховати своє занепокоєння.
І як виявилося – не дарма. Починалося все буденно. Два силуети зникли в напівтемному коридорі, а підлеглі мого лорда продовжили досліджувати стіну, що не давала мені спокою. Дівчата відверто нудьгували, а я нервово ходила вздовж таємничого проходу. І раптом почувся звук скла або льоду, що розбився, а за ним послідував стривожений голос одного зі стражників:

- Неймовірно! То скільки ж років він тут пролежав? - Всі ми обернулися в його бік і чоловіки швидко перетягли тіло мертвого мага, розглядаючи не тільки його скелет, але і саван, зшитий у старовинному виконанні.
Я ж намагалася відвести свій погляд від порожніх очниць страшної знахідки, навмисно оглядаючи відкрившийся нам невеликий грот, в якому було поховано тіло. Що мене смикнуло підійти ближче - не знаю, я взагалі слабо усвідомлювала, що творю. У всякому разі, я ніяк не відреагувала ні на стурбований голос сестри, ні на переляканий крик чоловіка. Просто зробила цей злощасний крок, який розділив мене та Ірміана товстим шаром льоду, який незрозуміло звідки взявся.

«От дурепа!», - я кинулася до виходу, але було занадто пізно. І нічому не вчить мене пережите, хоча якщо це було наведений морок, тоді боротися з ним марно. Ці мої здогади підтвердив голос, що пролунав у повній тиші:

- Друге випробування починається прямо зараз, - я на всі очі дивилася на чоловіка, який намагався до мене пробитися, згадуючи невиразне видіння, показане мені крижаним левом.
Де він, мій захисник та друг? Чому вони залишилися біля провалу, не потрапивши разом із нами до підземних печер? Занадто багато питань, відповіді на які я, мабуть, так і не отримаю.
Що ж, як сказала Богиня, це моє друге випробування. Знати б ще в чому воно полягає…