Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя

- Люба, що з тобою? На тобі немає обличчя. Бліда така. Трохи зі сцени не впала. Не дізнаюся прямо, - цікавиться Арсеній, коли я заходжу в гримерку, щоб переодягнутися для наступного номера.
Що зі мною? Та я дивлюся на відвідувачів клубу та намагаюся зрозуміти, чи є серед них той псих. Не можу зосередитися на танці, як тільки чую на свою адресу слова, що підбадьорюють, так тут же спливає його дикий сміх, що лякає до жаху.

- Все в порядку.

- А мені здається, що не зовсім усе гаразд, люба. Тобі хтось загрожує?
Але як? Як він здогадався? Якщо тільки він сам не є тією людиною чи знайомою того самого психа! Хоча, що за маячня.

– Ні. Це не так страшно. Чи мало психыв нас оточує? Просто щодня приходить страшна казка на ніч від невідомого номера. В якої завжди сумний кінець.

- Так, жарти зараз, звичайно, пішли. Ти не думала звертатися до поліції?

- Думала, але боюся, що вони з мене тільки посміються.

- Ти зможеш відтанцювати наступний номер? Чи мені замінити тебе Марго? Вона якраз сьогодні тут, вона часто останнім часом.
Не встиг він домовити, як у гримерку зайшла та сама Марго. Терпіти її не могла. Блондинка. Звичайно, вона трохи старша за мене і досвіду у стриптизі у неї набагато більше.
Арсен Миколайович пішов, щоб ми поспілкувалися.

- Подобається філонити? - відразу почала вона вичитувати мене.

- Я хворіла.

- Так. Авжеж. Хворіла вона. Хоча знаєш, ти пропустила такий захід. День народження клубу був просто чудовим. Бачила б ти, які красені удостоїли на увазі відвідати клуб. Боже. А знаєш, з одним із них я потім усамітнилася.І у нас був просто даховий секс. Гарний, багатий, владний чоловік. Люблю таких.

– Мені не цікаво все це вислуховувати.

- А ну так. Ти ж у нас ще незаймана зовсім. Ти ж ще не була з чоловіком?

- Тебе це взагалі аж ніяк не повинно хвилювати.

– Мене й не хвилює. Просто шкода тебе. Секс – це найголовніше для будь-якого чоловіка.

– Знаєш, щоб відчувати своє тіло, не обов'язково розсувати свої ноги перед чоловіками. А то скоро через тебе цей клуб перетворитися на бордель.

- Та ти зовсім! – її злять мої слова, але ж від правди нікуди не дінешся.

- Вибач, але зараз мені треба на сцену. Замінювати мене не треба. Хіба що у приват кімнаті. Тобі подобається скакати на товстих, гаманцях, і не тільки.

- Ой, ти подивися якась правильна. Сама привати танцюєш. А мені ще щось виписуєш тут.

- Танцюю. Але не трахаюсь!

– Наша гарна дівчинка і такі слова знає?

- Чого ти від мене хочеш? Скажи прямо.

- Це місце не для тебе. Рано чи пізно ти зрозумієш це. Ну а поки молода, танцюй, - кидає наостанок, відштовхує мене і виходить із гримерки.