Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Арнольд

- Тобі так сподобалося тут минулого разу чи все ж таки сподобалася та блондиночка? - цікавиться Сергій, якого я сьогодні відірвав від вечері у теплому та тісному сімейному колі та притяг до клубу. Та він особливо й не чинив опір. Втекти від Стасі йому останнім часом просто стало ідеєю фікс. Так, у них дитина зовсім недавно народилася – крики, слини, безсонні ночі.

- І те і інше,. - обманюю друга, а весь вечір пялюсь на сцену, на те, як Зоя вигинається біля жердини, як сексуально танцює, як дражнить всю чоловічу аудиторію і при цьому випромінює якусь дитячу наївність.
Невже дівчинка невинна?

- Слухай, а мені ось ця мала подобатися. Як гадаєш, погодитися на приват для мене? – киває на сцену.

- Не думаю. Вона справляє враження гарної дівчинки. Та й молоденька ще зовсім, - різко відповідаю в надії, що сьогодні цей ласий шматочок дістанеться мені одному, нікому більше. Так, я егоїст і власник. Не хочу ділитися тією, яка має належати мені. А вона обов'язково скоро стане моєю.

- Саме так. Гарні дівчата в житті, справжні дикі кішки в ліжку.

– Оу! Про яке ліжко мова, друже? – роблю кілька ковтків віскі зі склянки.

- Про таку. Дружина не дає майже півроку. Я вже не можу терпіти. Були важкі пологи, тощо. Але моя фізіологія вимагає. Хочу цю кішечку. Будь-які гроші згоден заплатити, аби так ідеально та грайливо станцювала на мені.

- Думаю, ти зараз не в собі. У тебе чудова дружина. Просто у багатьох пар буває таке після народження дитини. Думаю, зрада – не варіант.
- Які люди у Голлівуді! А я вже й не сподівалася тебе тут побачити.
То була Марго. Як завжди виглядає надзвичайно і сексуально. У міні сукні чорного кольору і в туфельках на високих шпильках волосся було зібране в хвіст. На губах яскрава червона помада.

- Сідай, - поплескав Серьога рукою на місце біля себе на шкіряному дивані.

- Із задоволенням.
Марго без сорому прилаштувалася поряд з ним, і вже потяглася за пляшкою з віскі.

- Чому сьогодні не на сцені? - Поцікавився, присунувши їй склянку.

- Наша маленька зірочка одужала. Арсен у ній душі не чає. Впевнена, запав.

- Навіть так?

- Ага.

- А привати малеча танцює? - У нашу бесіду втрутився Сергій.

- Так, але лише привати. На більше можеш не розраховувати навіть.

- Чому? Чи багато бере?

- Ні, вона лише танцює. Більшого її не навчали.

- А хіба цьому навчають? Якщо між хлопцем та дівчиною відбувається взаємний потяг та симпатія, це ж…

- Малюк, - Марго потріпала його по щоці.

- Припини. Я не маленький хлопчик.

- А робиш вигляд, що нічого не розумієш. Не розумієш моїх слів. Отже, вимагаєш роз'яснень. Добре мені не важко. Зойка ще дівчинка.

- Дівчинко, і що? Та вона молодша за тебе, але це навіть добре.
Мій друг не вловив суті, а я здається зрозумів. Зоя дівчинка, зовсім дівчинка. Недоторкана, непогана, непорочна. Прямо ангел, що спустився з неба на нашу грішну землю.

- Вона ще жодного разу, розумієш? Так дохідливіше? Її ще ніхто не трахав.

- Очманіти, - мій друг аж засвистів, коли почув ці слова.
- Для вас виступала Непорочний ангел зі своєю програмою «За межею всесвіту»
Всі аплодують Зої, а я не зводжу погляду з її шалених ніжок, які були в блискітках. Костюмчик зірочка їй певно йшов. Ох, дитинко. Я б показав тобі найгостріші грані справжнього задоволення. Пройшовся б усім…
Чорт! Досить думати про це. Лялечка вислизає зі сцени. Ні, сьогодні ти від мене не втечеш.

- Ар, ти не проти якщо ми усамітнимось з Марго?
Дивлюся на свого друга вже на всю Марго, що лапає її і посміхаюся. Хіба я йому можу заборонити? Просто сам же себе звинувачуватиме, що зірвався, що змінив. А я як завжди вислухуватиму його по телефону і співчуватиму. Хоча, простіше було б один раз набити йому морду, і сказати, що час ставати мужиком і вирішувати проблеми самому.

- Не проти. Я відійду, – сповіщаю солодку парочку та йду у бік кабінету головного директора.

«Ковальов Арсен Миколайович» бачу на табличці. Стукаю, але ніхто не відповідає.

- Він вже поїхав, - повідомляє здоров'я, що пішов зі спини.

- І скоро повернеться ваш бос?

- Він перед нами не звітує. Його водій залишився чекати на одну людину. Це все що я можу сказати.

- Дуже шкода.
Знаходжу адміністратора цього злачного закладу. Хлопець. Звати Андрій. На бейджі прочитав.

- Ви можете мені організувати приват у віп? Плачу будь-які гроші та вам за сприяння. Непорочний ангел. Її хочу.

- Зойку нашу?

– Саме. Зойку. Так що?

- Навіть не знаю. Я постараюсь, але нічого не можу обіцяти.

- А ти постарайся, я чекатиму, - дістаю з гаманця сто доларів і простягаю адміну