Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Леобург, Ірина Грабовська 📚 - Українською

Читати книгу - "Леобург, Ірина Грабовська"

2 521
0
07.01.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Леобург" автора Ірина Грабовська. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 279
Перейти на сторінку:
двійників, то він щиро вірить у певний зв’язок... між душами двійників. Поки транслокал і його двійник живуть «по різні боки», вони можуть співіснувати без шкоди один для одного. Проте в ту мить, коли в одного з них відкриваються транслокальні здібності, другий приречений. Він, за словами Мбутуни, зливається з транслокалом воєдино, і в підсумку залишається тільки та сутність, риси якої на той момент були сильнішими. Могутніша особистість «пожирає» слабшого близнюка, як буває в утробі матері у деяких тварин.

Джекі приголомшено вигнула брови та ще раз ковзнула поглядом по жовтому аркушу зошита й густо підкреслених словах про близнюка. Виходить, Данило... «зжер» свого двійника?! Дівчина важко зітхнула. Дуже хотілося, щоб той шаман пожартував... чи помилився. Чи вигадав це все під люльку з якоюсь веселою травичкою!

Джекі похитала головою і знову заглибилася в читання, вже побоюючись сюрпризів, які чекали серед гачкуватих завитків і розмазаного чорнила.

В цьому сенсі цікаво розглянути співіснування в одній реальності двійника та його оригіналу, який не володіє транслокальними здібностями. Шамани стверджували, що транслокал здатен переводити разом із собою в інший вимір звичайних людей так само, як переносить предмети. Шаман чокве говорив, що одного разу «приводив» двійника своєї дочки. У випадку звичайних двійників, на відміну від транслокалів, співіснування «оригіналу» з його «віддзеркаленням» в одному світі цілком можливе. Цікаво, що нещодавно в моєму будинку з’явилася дівчина, двійника якої я бачив у Леобурзі. Там її звали Агнесою Яблонською...

Отакої! Джекі напружено підняла плечі. І він вважає, що теорію шамана не можна довести! Спочатку Іван Дмитрович потрапив до Леобурга й став тамтешнім «Елвіром Дем’яничем», потім сюди занесло її, згодом приїхав Данило з Федею — і всі вони з’їхалися саме до Романівки, де існував портал! Хіба не доказ гіпотези про те, що двійників тягне один до одного?!

Вона знову повернулася до читання.

Жодна з дівчат не виявляє транслокальних здібностей, і було б вельми цікаво влаштувати експеримент за їхньої участі. Я планував привести Агнесу в «нашу» реальність, але не зміг встановити з нею достатньо дружніх стосунків. Хоча людина з транслокальними здібностями здатна перевести двійника через межу реальності, самі двійники порталу не бачать і самостійно перейти з однієї реальності в іншу не можуть. Втім, експеримент досить ризикований. За легендами бура, двійник і його оригінал є частинами єдиного цілого. Можливо, щоб зрозуміти їхню взаємодію, потрібно уявити співіснування в одному світі двох абсолютно ідентичних організмів. Шамани описували мені їхній зв’язок: він набагато глибший, ніж у звичайних близнюків, а це означає, що коли один з них відчуває біль, другий відчуває те саме такою ж мірою, аж ніяк не метафорично. Думає один — його думки з’являються в голові другого. За такого рівня взаємодії смерть одного двійника, ймовірно, спричинить смерть і другого, якщо він перебуватиме в тому самому вимірі.

Якщо вдасться влаштувати такий експеримент, опис взаємодії Агнеси й Джекі в межах однієї реальності становитиме великий науковий інтерес, але я маю серйозні сумніви, що обидва організми зможуть довго перебувати поруч. Це загрожує психічним розладом.

На кілька хвилин Джекі заціпеніла. Отже, в Данила відкрилися ці самі транслокальні здібності, й коли він уперше потрапив до Леобурга, його тамтешній двійник зник назавжди? Судячи з того, що ані Федя, ані вона сама ніякого порталу не бачили, хоча Данило й привів їх до нього, у них цих здібностей немає. І вони не можуть потрапити у Леобург без допомоги Данила або іншого транслокала. Але Данило може привести до цієї реальності ту Агнесу. Джекі спохмурніла: тільки б йому не спало на думку тягти її сюди! Добре, що Іван Дмитрович так і не зважився на цей експеримент — не хотілося б слухати її думки й у результаті схибнутися...

Або ще гірше! Раптом в Агнеси теж виявляться оті транслокальні здібності?! Боже! Адже тоді вона, Джекі, пропаде назавжди! Ця дамочка зайде сюди й «зжере» її, так би мовити, «аж ніяк не метафорично»! Джекі важко дихала. Лишається сподіватися, що абихто не може зненацька стати транслокалом. І її надалі буде надійно охороняти від кровожерливої Агнеси невидима стіна реальності.

Яка маячня... Джекі похитала головою. Ну, все. На сьогодні досить.

За читанням минуло кілька годин, і Джекі відчула, що зголодніла. Вона сховала щоденник і спустилася на кухню. І тільки присівши на ослінчик біля столу, зрозуміла, що чогось бракує.

Якщо вона з’являлася ввечері на кухні, її моментально атакував завжди голодний Бальтазар. А зараз його не було.

Вона відчинила чорний хід і визирнула надвір. Кота немає. Дуже дивно. З часу їхнього знайомства він жодного разу не проґавив вечерю. Де ж він подівся?

Джекі обійшла сад зі шматочком ковбаси в руці, киць-кицькаючи і виглядаючи в сутінках димчасту спину серед високого бур’яну, аж тут почула несамовитий котячий лемент з боку підвалу. Джекі кинулася в будинок, шарпнула важкі дубові двері й... мало не впала у воду.

— Бальтику! — зойкнула вона й спустилася на пару сходинок.— Ти там?

Звідки тут стільки води?!

Кіт відчайдушно нявкнув. Серце Джекі защеміло. Що робити? Коти вміють плавати? У будь-якому разі, вона сама плаває поганенько, і це значить, поки прийде майстер, кіт може загинути. Джекі вже сіпнулася в бік їдальні, але тут уявила, з яким виразом Федя слухатиме історію про потопаючого «нахлібника» і як знущатиметься з неї і з її пухнастого компаньйона. А от дзуськи! В підвалі не може бути глибоко, метрів зо два. Та ще й багато речей! Найпевніше, Бальтазар сидить на старій шафі, й до нього лише кілька кроків. Вона впорається!

Джекі на секунду заплющила очі й стала спускатися сходами. Вода виявилася крижаною, і що нижче дівчина опускалася, то гірше слухалося її тіло.

— Ой мамо! — схлипнула вона й занурилася по шию. Вода дійшла практично до стелі підвалу, на поверхні плавали якісь кошики й старий матрац. Крізь маленьке заґратоване віконечко ледве просочувалося згасаюче вечірнє світло. Згори на шафі, як вона й думала, нестямно волав Бальтазар.

Усього кілька гребків... Вона зможе. Круглі перелякані очі кота світилися в темряві. Джекі набрала повні груди повітря й попливла вперед.

Звуки згасли, у вухах мелодійно забулькало. Непроглядна темрява й крижаний холод, що сковував рухи. Ось і підлога...

Щось із силою потягло її нагору, звуки набули чіткості, нявкання кота знову стало гучним, а вона мало не задихнулася від того, що хтось міцно стиснув комір її футболки.

— Ну, ти зовсім дурна, чи що?! — закричав

1 ... 18 19 20 ... 279
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Леобург, Ірина Грабовська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Леобург, Ірина Грабовська"