Читати книгу - "П’ятнадцятирічний капітан"

— Добре мовиш, старий Томе! — вигукнула місіс Уелдон.

— Так, добре мовиш, але ми мусимо бути дуже обережними, — мовив Дік Сенд. — За жодних обставин я не буду ризикувати і піднімати зайві вітрила. Нехай ми втратимо трохи швидкості, проте переможемо в безпеці. Цього вимагають від нас обставини. Я казатиму вам, друзі, хто і що мусить робити. Особисто я стоятиму біля штурвала доки вистачить сил. Мені вистачить дві-три години сну, аби знову прийти до тями. Втім, яким коротким не був би мій сон, хтось із вас мусить заміняти мене. Томе, я навчу вас, як керувати кораблем за компасом. Це не дуже складно і за бажанням ви швидко навчитеся тримати судно за курсом.

— Як скажете, капітане Дік, — відповів старий негр.

— Добре, — промовив хлопець. — Залишайтеся зі мною біля штурвала допоки стемніє і, якщо я звалюся від утоми, ви одразу ж підміните мене на декілька годин.

— А я? — запитав малий Джек. — Хіба я нічим не можу допомогти моєму другу Дікові?

— Про що мова, любий! — відповіла місіс Уелдон, обнімаючи малого. — Ти також навчишся керувати вітрильником і я впевнена, що коли ти стоятимеш біля штурвала, вітер обов’язково буде погожим.

— Обов’язково, мамо, обов’язково! — плескав в долоні хлопчик. — Я тобі обіцяю!

— Так, — посміхнувся Дік, — старі моряки говорять, що хороший юнга приносить судну щастя та погожий вітер. — І, звертаючись до Тома та решти негрів, він додав: — До справи, друзі! Ходімо, встановимо реї на повний бакштаг[30]! Я покажу, що робити, а ви виконуйте мої накази.

— Наказуйте, капітане Сенд, — промовив Том, — ми готові!

Розділ десятий. Наступні чотири дні

Отже, Дік Сенд став капітаном «Пілігрима». Не зволікаючи, він вирішив підняти вітрила.

Зрозуміло, що пасажири бажали лиш одного: якнайшвидше дістатися нехай не до Вальпараїсо, але хоча б до якогось порту на американському узбережжы. Дік Сенд мав намір, слідкуючи за напрямком та швидкістю «Пілігрима», підраховувати середнє число та щоденно відмічати на карті пройдений шлях. Для цього достатньо мати під рукою компас та лаг.

На кораблі як раз містився також патент-лаг з вертушкою та циферблатом. Стрілка циферблата вказувала швидкість руху вітрильника за певний проміжок часу. Патент-лаг міг стати в нагоді: він доволі простий у використанні і навчити ним користуватися навіть недосвідчених матросів було не складно.

Втім, залишалося єдине невиправне джерело помилок — течія. Числення[31] тут безсиле і лише астрономічні показники зможуть чітко вказати точну інформацію про місцезнаходження корабля у відкритому морі. На нещастя, молодий капітан ще не вмів визначати астрономічні показники.

Спочатку в голові Діка Сенда промайнуло направити «Пілгрим» назад до Нової Зеландії. Це було б швидше. Напевно, Дік так би й зробив якби вітер, який задував весь час назустріч кораблю, не змінився на погожий. Тепер легше було тримати курс на Америку.

Вітер змінився майже на протилежний: тепер він віяв із північного заходу і, здавалося, дужчав. Варто було цим скористатися, аби просунутися під ним якнайдалі.

Дік Сенд мав намір йти в повний багштаг.

Фок-щогла топсельної шхуни мала чотири прямих вітрила: фок — на щоглі, вище — марсель на стеньзі, потім брамсель та бом-брамсель на брам-стеньзі.

На грот-щоглі вітрил менше: лише навскісний грот, а над ним — топсель.

Між двома щоглами на штангах, які підтримують грот-щоглу спереду, можна підняти ще три яруси навскісних стаксель-вітрил.

Нарешті, над бушпритом — навскісної щогли, що стирчить поперед носа — височіють три клівери.

Клівер, стаксель, навскісний грот і топсель можна регулювати безпосередньо з палуби, оскільки їх не закріплено на реї сезнями, які заздалегідь необхідно скидати.

Однак, налаштування вітрил на фок-щоглі найбільше потребує моряцької спритності.

Для того, щоб зробити який-небудь маневр з цими вітрилами, потрібно піднятися по вантах на стеньгами, брам-стеньгами або бом-брам-стеньгами цієї щогли. Лізти на щоглу доводиться не тільки для того, щоб поставити або прибрати вітрило, але й тоді, коли потрібно зменшити його площу, яку обдуває вітер — «взяти риф»[32], як кажуть моряки. Тому матроси повинні спритно пересуватися пертами — канатами, вільно підвішеними вздовж реї — і працювати однією рукою, тримаючись іншою. Це дуже небезпечно, особливо для людей, що не мають необхідних навичок. Не кажучи вже про бортову та кільову хитавиці, які сильнішають залежно від висоти щогли, на яку матрос підіймається, найменший подув свіжого вітру, раптово заповнивший вітрила, може перекинути матроса за борт. Така робота була дуже небезпечною для Тома та його товаришів.

На щастя, вітер дув з помірною силою. На морі ще не встигли піднятися хвилі і хитавиця була незначною.

Коли Дік Сенд, за сигналом капітана Халла, повів «Пілігрим» до місця катастрофи, на судні було піднято грот, клівер, фок та марсель. Щоб покинути дрифт, необхідно було налаштувати всі вітрила на фок-щоглі під прямим кутом. Негри без особливих зусиль допомогли йому виконати цей маневр.

Тепер залишалося лише розвернути корабель, щоб він йшов в повний бакштаг, і підняти брамсель, бом-брамсель, топсель та стакселі.

— Друзі мої, — сказав молодий капітан п'ятьом неграм — робіть те, що я вам накажу, і все буде чудово.

Особисто він продовжував стояти біля штурвала.

— Том, віддайте брас! — гукнув він.

— Віддати? — перепитав Том здивовано, не зрозумівши цього виразу.

— Так… відв'яжіть його! І ви, Бате, робіть те саме!.. Так, чудово! Тепер витягайте! Викидайте… віднесіть… Загалом, тягніть!

— Ось так? — запитав Бат.

— Так, так! Дуже добре! Геркулесе, ваша черга! Нумо, напружте м’язи, тут потрібна сила!

Просити Геркулеса «напружити м’язи» було щонайменше необачно: велетень сумлінно шарпнув снасть з такою силою, що ледь не відірвав її зовсім.

— Не настільки сильно! — заволав Дік Сенд, посміхаючись. — Так ви завалите щоглу!

— Та ж я тільки трохи потягнув, — виправдовувався Геркулес.

— Ось що, Геркулесе: тоді краще тільки вдавайте, що тягнете. Побачите, цього буде достатньо… Увага, друзі! Попускайте ще… Послабте!.. Так… Скріпляйте… Та ж скріпляйте!.. Тобто прив’яжіть! Так, так! Чудово! Разом! Вибирайте… тобто тягніть брас!..

І всі вітрила фок-щогли, браси яких ліворуч було віддано, повільно розвернулися. Наповнені вітром, вони потягнули судно вперед.

Потому Дік наказав витравити шкоти клівера, після чого зібрав негрів на кормі.

— Відмінно попрацювали, друзі мої! — нахвалював Дік Сенд матросів. — А тепер перейдемо до грот-щогли. Тільки будьте уважними, Геркулесе, нічого не рвіть і не ламайте.

— Намагатимусь, — відповів велетень, не наважуючись твердо обіцяти.

Другий маневр також був неважким. Гика-шкот злегка відпустили, грот повернувся під потрібним кутом; його одразу заповнив вітер і його потужна