Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Iсторичнi есе. Том 2 📚 - Українською

Читати книгу - "Iсторичнi есе. Том 2"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Iсторичнi есе. Том 2" автора Іван Лисяк-Рудницький. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 191 192 193 ... 200
Перейти на сторінку:
його, здається, ніхто не записав і що про нього автор цього дослідження довідався з уст покійного Назарука. Прочитавши ще в юнацьких роках “Листи до братів-хліборобів” та “Україну на переломі”, я захопився ідеологією Липинського і став її адептом. Я мав теж нагоду часто бувати в товаристві Назарука, що був політичним приятелем моєї матері й якого я щиро любив і поважав. Знаючи неясно, що між Липинським і Назаруком стався був якийсь конфлікт (тих часів з мого дитинства я не пам’ятав), я одного разу зважився Назарука про це запитати. На жаль, не пригадую, коли відбулася дана розмова; це могло бути або у Львові в 1938-1939 рр., або на початку 1940 року в Кракові, напередодні смерти Назарука. Але те, що я тоді почув, справило на мене сильне враження і врізалося мені в память. Вивчивши тепер документально історію стосунків між Липинським і Назаруком, думаю, що подія, про яку я довідався від Назарука, мала місце у другій половині лютого або на початку березня 1930 р. і що це була реакція Липинського на останнього Назарукового листа. Ось сам факт:

“Бажаючи Назарукові плюнути в лице й не маючи змоги зробити цього особисто, Липинський післав йому в конверті запечатану хустину з своїм кривавим, сухітичним харкотинням”.

43

Стаття була надрукована у кн.: Енциклопедія українознавства. Словникова частина. - Париж-Нью-Йорк, 1966. - Т. 5. - С. 1723-1728. Ранній варіант статті із зауваженнями д-ра М. Стахіва і проф. О. Оглоблина, з авторськими поправками й доповненнями зберігається в архіві Івана Лисяка-Рудницького (box 25, file 520). Цей варіант розпочинається посвятою: “Присвячую товаришам моїх студентських років: О[рестові] З[ілинському], Богданові Осадчукові, Євгенові Пизюрові, Омелянові Пріцакові, Василеві Рудкові, Богданові Цимбалістому”.

Передруковано у кн.: Між історією й політикою... - С. 233-248. При передруку додано підзаголовки, а також долучено листа до редакції часопису “Times Literary Supplement”: Ukrainian Nationalism // Times Literary Supplement. - 1969. - April 24. - P. 40. (Оригінальний текст листа від 3 березня 1969 р. зберігається в архіві Івана Лисяка-Рудницького (box 37, file 793). При його передруку редакція газети внесла в текст незначні зміни. Іван Лисяк-Рудницький первісно мав намір додати лист до статті “В обороні інтелекту”).

Подається за останньою публікацією.

44

Микола Шлемкевич (1894-1966) - письменник, публіцист, громадський і політичний діяч. Народився у с. Пилявій Бучацького повіту в Галичині. Навчався у Віденському університеті У 1915 р. вивезений російською окупаційною владою у Сибір. Після революції 1917 р. повернувся в Україну, у 1918-1919 рр. проживав у Києві, був секретарем редакції “Робітничої газети”. Коли Київ захопили більшовики, переїхав на Звенигородщину, де вчителював у сільських школах. Після закінчення польсько-радянської війни повернувся у Галичину, продовжив навчання у Віденському університеті, здобув 1926 р. звання доктора філософії (його дисертація під заголовком “Філософія” передрукована як 191 том “Записок НТШ” (1981)). У 1928-1929 рр. навчався у Сорбонні Повернувшись до Галичини, зблизився з Фронтом національної єдності Дмитра Паліїва; був членом проводу ФНЄ й ідеологом т. зв. “творчого націоналізму”. Редагував двотижневик (з 1936 р. - квартальник) “Перемога”. Після приходу радянських військ у Західну Україну навесні 1940 р. нелегально перебрався у німецьку зону окупації. З осені 1941 р. до весни 1945 р. - головний редактор Львівського відділу Українського видавництва. З весни 1945 р. - на еміграції в Австрії та Німеччині, видавав циклостилеві збірки “Слова на дорогу” та журнал “Проблеми”. Один з організаторів нової політичної партії - Українського національно-державного союзу (УНДС) та Української Національної Ради. Наприкінці 1940-х років виїхав до США, де оселився у м. Єлисабет біля Нью-Йорка. Співзасновник Союзу українських національних демократів (СУНД) і дорадник президента УНР в екзилі С. Вітвицького. Заснував видавництво “Ключі”, у якому виходив редагований ним у 1953-1966 рр. журнал “Листи до приятелів”. На початку 1960-х років разом з Т. Лапичаком заснував Український науково-публіцистичний інститут. Автор книжок “Загублена українська людина” (1954, перевидана у Києві 1992 р.), “Галичанство” (1958), “Вершки життя і творчості” (1958). Лисяк-Рудницький друкував свої статті в редагованих Шлемкевичем “Листах до приятелів”. Листування зі Шлемкевичем зберігається в архіві Лисяка-Рудницького.

45

“...націоналізм, як найбільша українська політична сила того часу, очолив рух опору, що спрямувався [...] проти гітлерівської Німеччини...” - у листі до Костя Паньківського від 13 січня 1967 р. (box 36, file 786) Іван Лисяк-Рудницький відзначав історичний парадокс: “націоналісти, - які ідейно були близькі до гітлеризму - опинилися в підпіллі й очолили рух спротиву, тоді коли “колябораціоністами” стали або аполітичні суспільні й культурні діячі, або громадяни з демократичним політичним минулим, що ідейно з нацизмом і націоналізмом мали дуже мало спільного”.

46

“Ваш рецензент “Паперів Чорновола” заслуговує на визнання...” - згідно з традицією, яка побутувала донедавна, усі рецензії у “Times Literary Supplement” були анонімними, але їх замовляли у найвизначніших експертів. Рецензія на англійський переклад книжки Вячеслава Чорновола з’явилася у номері цієї газети від 30 січня 1969 р.

47

Первісна публікація: [Recensio] // The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the US. - 1961. - Vol. IX. - 1-2 (27-28). - P. 286-294. Rec. ad op.: John A. Armstrong: Ukrainian Nationalism, 1939-1945. - New York: Columbia University Press, 1955. - XL - 322 p. - Рецензія була підготовлена до друку ще в 1958 р., але через намагання редакції скоротити її обсяг Іван Лисяк-Рудницький зняв її з готового номера “Річника УВАН”. У листі до редактора цього збірника Михайла Ветухова від 28 травня 1958 року Іван Лисяк-Рудницький писав: “Я був приголомшений, коли побачив, що редакція зробила з рецензією на книгу Армстронга: з оригінального тексту залишилися тільки ріжки й копита! Вийшов куріоз: з мого “рівю артікл” залишилися тільки обломки, які просто між собою логічно не вяжуться [...] До речі, Михайле Олексійовичу, подумайте над таким: Я знаю, що моя рецензія довга, але мабуть не довша, ніж колишня рецензія на Решетаря (див: An American Study of the Ukrainian Revolution 1917-1920 // The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U. S. - Summer 1952. - Vol. II -N 2 (4). - P. 316-322. Rec. ad op.: John S. Reshetar Jr. The Ukrainian Revolution, 1917-1920: A Study in Nationalism. - Princeton: Princeton University Press, 1952. - 363 p. - Я. Г.). В англомовній літературі про Україну

1 ... 191 192 193 ... 200
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Iсторичнi есе. Том 2», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Iсторичнi есе. Том 2"