Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Ну що ж – мовив він до нас коли ми були в середині приймальної тільки в трьох – сідайте, поговоримо трохи поки вам готують апартаменти.

Я присіла поруч з Тарґасом на широкий диван, навпроти іншого дивану що займав старий страж.

– І про що, ти хочеш поговорити Кеп? – розслаблено запитав Тарґас.

– Спершу я б хотів дізнатися, хто ця молода Дара? – з якоюсь батьківською цікавістю запитав старий.

– Це моя Лея – задоволено відповіла сутність.

– О! То ви нарешті знайшли свою істину пару! Вітаю! – радісно вигукнув, а потім перевів свою увагу на мене – І як же, вас звати Даро?

– Марія – схвильовано відповіла, нащо він тепло мені посміхнувся.

– Приємно познайомитися Даро Маріє, мене звати Скет Бер, але ви можете звати мене просто Кеп. 

– І мені приємно з вами познайомиться – посміхнулася Скету у відповідь.

– До речі, я звичайно вибачаюся за таке грубе питання але – звернувся він вже до сутності – я ж зараз розмовляю з твоєю другою суттю, адже так, Дикий?

– Все вірно – спокійно видихнув.

– А де тоді перша?

– Зараз я не можу помінятися з першою суттю місцями – трохи напружено мовив Тарґас і Скет це помітив.

– Що ж, я думаю мені краще не лізти не у свої справи – поблажливо видихнув Скет нащо Тарґас вдячно кивнув.

– Думаю вам краще піти відпочити з дороги, бо й година вже пізня, а наговоритися ще встигнемо – мовив Скет і я тільки зараз помітила що він виглядав вже не таким строгим і похмурим як біля воріт. Зараз він був звичайним літнім чоловіком у доволі непоганій формі. Я б навіть могла впевнено назвати його строгим, але добрим дідусем, а ніж стражем замку.

– Тоді й тобі гарного вечора Кеп – з легкою посмішкою на губах мовив Тарґас Скету.

– І вам – побажав нам Скет в той час, як у двері приймальної постукали. – Так! – дозволив зайти жіночці.

– Дараси та… – вона трохи розгубилася на мені, але продовжила – Дара, ваша кімната вже готова.

– Чудово, тоді ми зараз підемо одразу до неї – відказав Тарґас і ми попрямували слідом за покоївкою.

Ми йшли довгими коридорами зроблені з білого каменю, на стінах були розвішані картини та гобелени. Освітлювалися коридори тут так само як і в мене в маєтку, принаймні мені так здалося, адже тут, так само не видно джерела світла воно просто є і все.

– Ось ваша кімната Дарас та Даро – відповіла покоївка зупинившись біля таких самих білих дверей як і стіни замку. Покоївка зробила швидкий квінцет і пішла геть.

Тарґас відчинив двері та пропустив мене всередину першу, кімната була величезною! Біля стіни стояло просто таке ж величезне ліжко де б могло поміститися чоловік п’ять! Також посеред кімнати був чайний столик диван і двоє крісел навколо нього, під ногами був застелений великий пухнастий білий килим. В кімнаті було ще двоє дверей і одні були напевно ванною кімнатою, а от друга… я з цікавості зазирнула в другі двері й то виявилася гардеробна, але на жаль вона виявилася порожньою.

– Подобається кімната? – запитав трохи втомленим голосом Тарґас, він сидів на дивані відкинувшись на його спинку.

– Так – видихнула і підсіла до нього на диван, він відкинув голову на спинку дивана і заплющив очі.

Мій погляд зачепився за три глибокі подряпини від кігтів у нього на обличчі, що тягнулися від верхнього краю скроні навскіс розтинаючи чорну брову і доходячи до краю його вуст ледь їх зачіпаючи, і також рани на грудях… В пам’яті одразу приходять обриси тієї битви і як вони ледве не загинули.

– Болить? – тихо запитую доторкаючись самими подушечками пальців до його шкіри на щоці не задіваючи поранення. 

Тарґас дивиться на мене майже повністю жовтими очима в яких збільшується зіниця як і у Ноксора, коли він розслаблявся чи просто чимось насолоджувався коли йому щось подобалося. Але у Тарґаса не утворювалося те золоте кільце навколо зіниці як у Нокса через те, що його райдужка була розширена майже на все око, що здавалося повністю жовтим.

– Трохи, моя Лея – м’яко промовив перехоплюючі мою долоню своєю і прикладає собі до губ даруючи легкий поцілунок.

– Може, давай краще я тобі ще раз промию рани та намащу тією маззю що прихопила з собою? – запропонувала йому.

– Від тієї мазюки мені не буде жодного зиску. Вона на драконів погано діє.

– Але це куди краще ніж нічого – наполягла на своєму.

– Як скажеш, моя Леє.

– Тоді йди прийми ванну, а я поки підготую все.

Сутність не твердо встав зі свого місця трохи похитуючись і пішов приймати ванну, а я тим часом розстелила ліжко і взяла свій рюкзак. Покопавшись в ньому я знайшла мазь і ще знайшла декілька бинтів яких я не брала з собою. Напевне Кея поклала? Хоча де вона могла дістати їх посеред лісу? 

За спиною роздався скрип прочинених дверей ванної з якої вийшов Тарґас в самих лише легких штанах.

– Присядь поки що на диван, я зараз – кинула йому, а сама пішла помила руки й набрала трохи води в малий таз щоб промити рани. 

Я поставила таз з водою на чайний столик і промочивши в ньому тканину сіла біля Тарґаса.

– Скажеш якщо буде боляче – і я почала обережно промивати рвані рани в нього на грудях і декілька подряпин на животі. Я відчувала жар його погляду, якого він не зводив з мене поки я промивала рани на грудях. Доки не дійшла до обличчя.

Тарґас впритул дивився прямісінько на мене, ні разу не сіпнувшись коли я витирала подряпини у нього на обличчі. Мої щоки набралися фарби від такого пильного погляду і він це помітив посміхнувшись краєм губ.

Далі я обережно намастила рани маззю та обмотала його груди бинтом, щоб ліки краще подіяли, а от на пропозицію трохи накласти бинтів на обличчя сутність відмовилася.

– Хм-м… Я звичайно знав, що фізичні дотики приємні, але не думав що вони настільки привабливі. Тепер я розумію, чому Ноксор так хотів і любив до тебе торкатися – мовив глибоким баритоном обвивши мене довкола руками, притягнув ближче до себе посадив собі на коліна, вткнувся носом мені в шию вдихаючи шумно повітря. І за мить я почула задоволене гуркотіння що, так заспокоювало.