Читати книгу - "Доктор Фаустус"

Мабуть, не зайве буде повідомити читача[622], що манера композиції, описана у двадцять другому розділі, так звана дванадцятизвукова, або серійна, техніка, насправді є духовною власністю одного сучасного композитора й теоретика, Арнольда Шенберга, а я її в якомусь ідеальному співвідношенні надав особі вигаданого музиканта, трагічного героя свого роману. Взагалі музично-теоретичні розділи цієї книжки багатьма своїми подробицями зобов'язані вченню Шенберга про гармонію.

Томас Mанн

ЗМІСТ

Підсумковий роман Томаса Манна. Передмова Дмитра Наливайка

Доктор Фаустус

Примітки

Примітки

1

Що склав присягу на вірність (латин.).

2

Віоль д'амур — різновид віол, старовинний струнний смичковий інструмент.

3

«Листи темних людей» — сатиричний антиклерикальний твір, написаний німецькими гуманістами P. Кротом, Г. Буше і У. фон Гуттеном; вийшов у двох частинах в 1515–1516 рр.

4

Рейхлін Йоганн (1455–1522), Крот Рубеан (1480–1540), Муціан Руф (1471–1540), Гесс Еобан (1484–1540) — німецькі гуманісти доби Відродження і Реформації. «Gesta Romanorum» («Діяння римлян» — латин.) — середньовічний збірник оповідок історичного й легендарного змісту, складений у першій третині XIII ст. ченцем Елімандом. Згодом Т. Манн написав роман «Обранець» на сюжет однієї з цих оповідок (про чудовне життя папи Григорія).

5

Божистим натхненням (латин.).

6

Золота сфера — сфера уявлень гуманістів Відродження, яка примиряла античність і християнство, античну й християнську міфологію (звідси Богородиця- «мати-годувальниця Юпітера»).

7

Діяння римлян (латин.).

8

Священна дорога. — Ця дорога в давній Греції з'єднувала Афіни з Елевсіном, культовим центром богині родючості й землеробства Деметри. Тут двічі на рік, весною і восени, відбувалися свята (елевсінські містерії).

9

Матір'ю-годувальницею Юпітера (латин.).

10

Життя (латин.).

11

Красного письменства (латин.).

12

Якх — одне з імен Діоніса, бога землеробства й виноградарства.

13

Лютер Мартін (1483–1546) — визначний діяч Реформації в Німеччині, переклав на німецьку мову Біблію, супроводивши її розділи передмовами й примітками.

14

…тій брауншвейг-вольфенбюттельській принцесі, що вийшла заміж за сина Петра Великого. — Йдеться про принцесу Шарлотту, яка 1711 року вийшла заміж за царевича Олексія й померла 1715 року; мати Петра II.

15

Паралельні місця (латин.).

16

Мудрі поради Соломонові — одна з книг Біблії, Старого заповіту (Мудрості).

17

Hetaera esmeralda — латинська назва тропічного метелика, в перекладі означає «оксамитна блудниця».

18

Денні метелики (латин.).

19

Нічні метелики (латин.).

20

Чоловік з Віттенберга — німецький фізик Ернст Фрідріх Хладні (1756–1827); в науці описані явища називаються «фігури Хладні».

21

Канон — тут форма багатоголосої музики, заснована на принципі імітації, проведенні всіма голосами тієї самої мелодії, але різних її фраз.

22

Поліфонія — вид багатоголосся в музиці, заснованого на рівноправності голосів; спершу поліфонія розвивалася в хоровій музиці.

23

…Галле, міста Генделя… — Георг Фрідріх Гендель (1685–1759), великий композитор німецького барокко, народився в Галле.

24

…Лейпціга, міста кантора церкви Святого Томаса… — Йоганн Себастіан Бах (1685–1750), великий німецький композитор барокко, виконував обов'язки кантора й органіста в лейпцігській церкві Святого Томаса.

25

…два пов'язаних алітерацією чаклунських замовлянь фульдською говіркою. — Йдеться про притаманне давньонімецькому віршуванню повторення групи приголосних при наголошених голосних в межах одного вірша (рядка); фульдська говірка — говірка міста Фульди та його округи в середній Німеччині.

26

Оттон III (980-1002) — імператор Священної Римської імперії німецької нації, середньовічного державного утворення. Все сказане про нього в тексті достовірне, окрім поховання у вигаданому автором місті Кайзерсашерні. Насправді Оттон III похований в Аахені.

27

Сціпіон Публій Корнелій (бл. 235 — бл. 183 до н. е.) — римський полководець, прозваний Африканським за перемоги над Карфагеном у Другій пунічній війні.

28

Імператор Римський (і) Саксонський (латин.).

29

Чімабуе (бл. 1240–1320) — італійський живописець флорентійської школи, один з митців проторенесансу (пізнього середньовіччя, в якому розвивалися ренесансні тенденції).

30

Нині сутній (латин.).

31

Страдіварі Антоніо (1644–1737) — славетний італійський майстер струнних смичкових інструментів, працював у Кремоні.

32

Тутті (всі — іт.) — звучання всіх інструментів в оркестровій музиці.

33

Хоровод блудних вогників — фрагмент із ораторії «Засудження Фауста» французького композитора-романтика Гектора Берліоза (1803–1869).

34

Заклинання вогню — заключна сцена в музикальній драмі «Валькірія» німецького композитора-романтика Ріхарда Вагнера (1813–1883).

35

Кантилена — співуча плавна мелодія.

36

Лур — старовинний скандінавський духовий інструмент.

37

Танок кістяків на цвинтарі — в «Танці смерті», оркестровій фантазії французького композитора Каміла Сен-Санса (1835–1921).

38

Гліссандо — ковзання від ноти до ноти по струнах або клавішах.

39

Ерарівські педальні арфи — арфи, винайдені французьким майстром Ераром (1752–1831).

40

Кванц Йоганн Йоахім (1697–1773) — німецький музикант, віртуоз гри на флейті й гобої.

41

Дядько (іт.).

42

«Послання до римлян» (апостола Павла) — одне з ранньохристиянських апостольських послань, які ввійшли в Новий заповіт.

43

Квінтове коло — зіставлення гам, де гами віддалені одна від одної на квінту вверх чи вниз, перебуваючи з нею в домінантному відношенні.

44

Терцієва спорідненість — між тризвуччями, тоніки яких знаходяться на відстані терції, тому терція одного є тонікою другого.

45

Неаполітанська секста — секста, що утворюється між четвертим і другим низькими ступенями. За допомогою терцієвої спорідненості й неаполітанської сексти відкривається можливість модуляції в далекій тональності.

46

Енгармонійна заміна — різні назви звуків тієї самої висоти і висотна рівність звуків різних назв. Кожен звук темперованого звукоряду може бути водночас як піднятим на півтону (знак дієз) нижчим звуком, так і піднятим на півтону вищим звуком (знак бемоль), що збагачує можливості модуляцій в іншій тональності.

47

«Мармурова статуя» — оповідання Йозефа фон Айхендорфа (1788–1857), німецького письменника-романтика. Волею автора роману вигаданий персонаж створює неіснуючу оперу на сюжет цього оповідання.

48

Преторіус Міхаель (1571–1621) — німецький композитор і музикальний теоретик.

49

Фробергер Йоганн Якоб (1635–1695) — німецький органіст і композитор раннього барокко.

50

Букстегуде Дітріх (1637–1707) — німецький композитор і органіст; як і Фробергер, був попередником Баха.

51

…між розквітом Генделя і Гайдна. — Розквіт творчості Георга Фрідріха Генделя