Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Він звелів служникам плюнути на Цзя Жуна. Знаючи круту вдачу Цзя Чженя, служники не насмілилися суперечити, і один із них, хлопчик, підбіг, плюнув Цзя Жуну в обличчя і крикнув:

— Сам пан не боїться спеки! А ви насмілилися сховатися в холодок?

Цзя Жун стояв струнко, не мовлячи ні слова.

Злякалися й інші, що сховалися в тіні, під монастирською стіною, і один за одним непомітно вислизнули з тіні.

— Ну, чого чекаєш? — знову накинувся Цзя Чжень на сина. — Хутко сідай на коня і їдь додому по служниць, які там залишилися. Стара пані й панянки тут, нехай їдуть прислужувати!

Цзя Жун кинувся з двору, волаючи на ходу, щоб подавали коня, а подумки обурювався: «Усі тинялися без діла, а дісталося мені одному!»

— У тебе що, руки зв’язані? — закричав він на слугу. — Коня не можеш подати!

Їхати в місто Цзя Жуну не хотілося, він подумав був посла ти замість себе служника, але не зважився й поскакав сам.

Цзя Чжень тим часом зібрався ввійти в дім, як раптом помітив даоса Чжана, що стояв поруч і з посмішкою звернувся до нього:

— Мені, власне кажучи, як ченцеві, можна б перебувати в приміщенні. Оскільки ж там сховалися від спеки панянки, я не посмів увійти без вашого дозволу, пане! Може, пані що-небудь побажає або захоче пройтися, так ви передайте їй, що я чекатиму тут.

Колись даос Чжан був однією з довірених осіб Жунго-гуна, але Цзя Чжень знав, що сам покійний імператор називав його Безсмертним з великого царства мрій і подарував йому посаду голови лаоського управління. А нинішній імператор підвищив його в сан Праведника, який досяг досконалості, тому вани, гуни й правителі віддалених провінцій величали його святим. Ясна річ, і Цзя Чжень ставився до даоса з повагою. До того ж Чжан часто бував у палацах Жунго й Нінго, де зустрічався з матінкою Цзя й панянками.

— Адже тут усі свої, — сказав йому Цзя Чжень. — А ви просите в мене дозволу ввійти? Спробуйте-но ще раз завести мову про таке, я вам бороду намну! Ходімте!

Цзя Чжень привів даоса до матінки Цзя й мовив з поклоном:

— Шановний наставник Чжан прийшов запитати про ваше здоров’я, пані!

— Нехай підійде, — відповіла матінка Цзя.

Цзя Чжень підвів даоса. Той хихикнув і мовив:

— О всевидючий Будда! Як я радий бачити вас, пані! Сподіваюся, ви всі при доброму здоров’ї й насолоджуєтеся щастям? Дозвольте побажати щасливого життя всім вашим панянкам! Давно я не приходив до вас у палац запитувати про здоров’я! До речі, пані, вигляд ви маєте кращий, аніж раніше!

— А ти як почуваєшся, святий отче? — з усмішкою запитала матінка Цзя.

— Вашими милостями поки здоровий, — смиренно відповів даос. — А як почуваються ваші домашні? Як ведеться Баоюю? Нещодавно — двадцять шостого числа — я влаштував торжество на честь дня народження великого вана, що осягнув небо. Людей було небагато, все чинно й скромно, але Баоюй не прийшов, хоча я послав йому запрошення, сказали, що він відлучився з дому.

— У той день його й справді не було вдома, — підтвердила матінка Цзя й наказала покликати Баоюя.

Але тут він сам з’явився, швидко підійшов до даоса й запитав про його здоров’я. Даос поцілував юнака, у свою чергу запитав, як той почувається, а потім звернувся до матінки Цзя:

— Молодший брат, як я бачу, поповнів!

— Це тільки так здається, — заперечила матінка Цзя. — Насправді він слабкий і кволий. Батько змушує його вчитися понад усяку міру, навіть до хвороби довів!

— Нещодавно мені довелося читати вірші молодшого брата, — вів далі даос Чжан, — понад усяку похвалу. Не розумію, чому батько скаржиться на його лінощі? Адже молодший брат досяг досконалості... І зовнішністю, і манерами, і мовою своєю він так нагадує покійного Жунго-гуна!

Очі даоса зволожились, а матінка Цзя сумно мовила:

— Так! Я виростила кількох синів і онуків, але жоден не схожий на мого покійного чоловіка так, як Баоюй!

— Молоді панове й не уявляють собі, яким був покійний Жунго-гун, — мовив даос Чжан. — Можливо, навіть ваші сини погано його пам’ятають! — Даос голосно розсміявся й додав: — Нещодавно я бачив в одній родині дівчину п’ятнадцяти років, справжню красуню, і подумав, що непогано б просватати її за Баоюя. Дівчина розумна, добре вихована, до того ж багата, кращої пари й не знайдеш. Не знаю тільки, яка ваша думка, шановна пані! Якщо згодні, я готовий улаштувати цю справу.

— Нещодавно один чернець сказав, що хлопчикові судилось одружитися, коли він буде старший, — відповіла матінка Цзя. — От підросте, тоді й поговоримо. А поки дізнайся все гарненько про цю дівчину. Справа не в багатстві, головне — щоб собою була гарна. А якщо бідна, дамо її батькам грошей. Адже дуже важко підшукати наречену й гарну, і з