Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

,

Кляйн вважав, що якщо він опиниться на їхньому місці, коли основні здібності чаклуна Бізарро будуть марними, він зможе покластися лише на сили своїх двох маріонеток, щоб впоратися з гігантською статуєю. Він і гадки не мав, як розвиватиметься битва.

, 1 +1 > 2

Сили Спотворення та Безладу графа Полеглих можуть бути ефективними, але я, можливо, не зможу закінчити їх так швидко, як експедиційна команда Міста Срібного Команда Потойбіччя з мовчазним розумінням змогла б створити ефект 1+1 > 2. Так, ця впевненість вождів у часі, а також його рішучість в атаці також були ключовими, Кляйн злегка кивнув, відчуваючи почуття захоплення.

=

Якби це дійсно була пряма трансляція, то він, можливо, не зміг би не надіслати подарунок як чайові.

=

Звичайно, була велика ймовірність, що це була лише думка.

,

Забравши найцінніший предмет на гігантській статуї, експедиційна команда Срібного міста вирушила вперед. Вони пішли коридором назовні і увійшли в інший зал.

.

Так само вони продиралися крізь шари палаців, веж і різних коридорів, намагаючись знайти більше підказок, а також вхід у море, описаний стороннім спостерігачем Джеком.

= = = ,

Незалежно від того, чи вірили вони словам хлопчика, вони не могли не чекати темно-синього моря за двором Короля-велетня. По той бік моря існували царства, де процвітали люди. Там не було монстрів, схованих у темряві. Сонце сходило і сідало, а блискавки з'являлися лише тоді, коли йшов дощ. Люди там мали всяку їжу.

,

Під час цього процесу експедиційна команда Міста Срібного не зіткнулася з великою кількістю ворогів. Більшість з них були статуями, які ожили. Невелика кількість з них була злими духами, утвореними поєднанням залишкових емоцій і сили сутінків. Останній не зміг чинити жодного опору Нетіньовому Розп'яттю.

= = . ,

Це нормально Дурень Кляйн над сірим туманом злегка кивнув, висловлюючи свою згоду з ситуацією, що склалася. Після загибелі Короля-велетня це місце вже належало стародавньому богу сонця. Навряд чи залишиться після себе велика кількість гігантських електростанцій і містичних предметів Коли Царі Ангелів змовлялися, вони точно завчасно усунули будь-які непотрібні неприємності Після того, як стародавнього бога сонця з'їли, право власності на це місце було загадкою. Можливо, від нього відмовилися

= . , 0

Коротше кажучи, передбачуваних напівбогів і предметів не так вже й багато. Що ж, без Розп'яття без тіні цим нечистим буде дуже клопітно. Команда експедиції Міста Срібного може бути не в змозі просуватися так гладко, що унеможливлює їх просування так далеко, якщо ангел не очолить команду або не активує запечатаний артефакт 0-го класу

=

Коли Розп'яття Незатіненого повернулося до Дерріка, експедиційна команда Срібного міста вже була дуже близько до найвищої будівлі у дворі Гігантського Короля.

=

Сутінки тут були надзвичайно густі, наче з того палацу.

,

Вийшовши з цього залу, ми повинні підійти до крила резиденції Короля-велетня. Мисливець на демонів Колін зорієнтувався і вказав напрямок, перш ніж вказати вперед.

. =

Пастух старійшина Ловія кивнув. Нарешті в її виразі обличчя з'явилася якась непереборна надія.

= =

Серце Дерріка забилося швидше, і він більше не міг контролювати своє хвилювання. Потім його заспокоїв Антіона.

=

Зібравшись, люди з Срібного міста увійшли до зали перед ними і побачили, що з обох боків висять картини, написані олією.

. - .

На цих картинах, написаних маслом, були зображені різні велетні. Деякі тримали кістяні флейти, деякі несли духові дзвіночки, а інші несли семиструнну гітару, яка відповідала їхньому зросту.

= =

Коли прибула експедиційна команда Міста Срібла, велетні на картині, написаній маслом, раптом ожили. Вони почали грати на своїх інструментах, створюючи прекрасну мелодію.

. =

Світло сутінків у залі трохи засвітилося. На довгих столах навколо них з'являлося все більше і більше їжі, яка світилася спокусливим блиском, випромінюючи дуже спокусливий аромат.

? , ? = , =

Смажена курка Смажений гусак Риба з медовим бастом Це обідній банкет для Двору Гігантського Короля? Але хіба розміри цих курей, гусей, кіз і риб не занадто великі Робота Богині Врожаю? Кинувши погляд, Кляйн підтвердив, що їжа, яка з'явилася, була ілюзією. Зрештою, Двір Короля Велетнів більше не мав жодних інгредієнтів, і в ньому не було нікого, хто міг би їх уявити чи створити.

? , = .

Це нормальна їжа? Хаїм, який тримав у руках Громовий Божий Рев, дивився прямо на один із довгих столів. Його адамове яблуко захиталося.

Пе́вно. Деррік принюхався і не міг стриматися, щоб не проковтнути повний рот слини.

= ,

Крім чорноликої трави, вони ніколи не бачили нормальної їжі. М'ясо, яке смажили монстри, було різного кольору, але на смак вони були не менш поганими. Це може навіть отруїти їх.

.

Мисливець на демонів Колін дивився кілька секунд, перш ніж зітхнути.

. =

Всі вони фальшиві. Не контактуйте з ними, інакше можуть статися непотрібні нещасні випадки.

,

Крім Ловії, команда з Срібного міста з великими труднощами відводила погляд. Вони йшли за вождем аж до виходу із зали.

=

Після ряду перевірок Колін Іліада встромив мечі в землю і штовхнув важкі двері.

.

З'явилася тріщина, коли всередині засяяло насичене помаранчеве світло.

=

У міру того, як прірва ставала все більшою, високий палац поступово прояснювався.

, .

Потім мешканці Срібного міста почули гуркіт.

=

У цей момент Колін вихопив меч і придушив неспокій у серцях членів своєї команди.

Потім він витяг свій другий меч і повільно вийшов із зали. Деррік та інші обережно йшли за ними.

,

Повністю викупавшись у світлі сутінків, вони одночасно подивилися ліворуч. Існували перила, сформовані з кам'яних стовпів.

, - . =

За поручнями виднілася оранжево-червона хмара, яка м'яко відпливала вдалині. На нескінченній смузі темно-синього кольору вони видавали гуркіт звуків.

. =

Не треба було нікому пояснювати. У той же час члени дослідницької групи Срібного міста згадували записи в книзі і опис Джека. У їхній пам'яті промайнув термін

.

Море.

1120 - 1120

Володар таємниць - Глава 1120 - 1120 Придворний переслідувач

1120

1120 Судовий переслідувач

= =

Темно-синє, безмежне море, яке м'яко відпливало і, здавалося, містило в собі нескінченне життя, було подароване членам експедиційної команди Срібного міста. Це вже не був запис, записаний у стародавніх