Читати книгу - "Останній пророк"

держав (так ведь и поступают, и чтут старшие настоящие евреи, в благородном: „мы — рабы Твои“, у всего настояще великого. „Величит душа моя Господа“ — это всегда у евреев, и всегда — в отношении к великому и благородному истории). (…) Но — сорвалось. Сорвалось не-„великое“, и он ушёл, мстительно, как еврей, — ушёл в богему. „Революция так революция“. „Вали всё“. Это жид и жидок, и его нетерпеливость» (Розанов В. Апокалипсис нашего времени. Москва, 1990. С. 35).(обратно) 56

«Позірно антиримський бунт євреїв був, в основі своїй, сутичкою між єврейською і грецькою культурою, — пише П. Джонсон. — До того ж сутичка ця виникла з книг. На той час існували тільки дві великі літератури: грецька й єврейська, оскільки змодельовані на еллінському взірці латинські тексти ще тільки починали ставати літературою. Дедалі більше людей робилося письменними, особливо в греків та євреїв, які мали початкові школи. Письменники почали вирізнятись як особистості: ми знаємо імена понад 1000 елліністичних авторів, і єврейські автори також почали ідентифікуватися. Вже існували великі бібліотеки, як державні, так і приватні. Александрійська мала понад 700 000 сувоїв. Грецька література належала міжнародному цивілізованому суспільству, однак євреї куди заповзятіше переписували, розповсюджували, читали й вивчали свої власні священні писання.

І справді, гебрейська література була в багатьох аспектах динамічніша за грецьку. Грецькі тексти, починаючи від Гомера, були провідниками до доброчесності, вихованості й способів філософування, тоді як гебрейські тексти мали чітку тенденцію ставати планами дії. На додачу, цей динамічний елемент ставав дедалі важливішим. Наміром своїм він був пропагандистський, тоном полемічний і ґрунтовно ксенофобічний, з особливою антигрецькою ворожістю. В око впадало наголошування на мучеництві, як наслідок маккавеївських борінь. Типовий для цієї тенденції твір, написаний греком на ім'я Ясон із Кирени і первісно ділений на п'ять томів, дійшов до нас у короткому викладі, що називається Друга Книга Маккавеїв. Хоча автор і послуговується всіма риторичними засобами грецької прози, це — антигрецька діатриба, ще й запальний мартиролог» (Джонсон П. Історія євреїв. Київ, 2000. С. 143).

(обратно) 57

Резистанс — опір.

(обратно) Коментарі
1

ЕЛІСЕБА (євр. Елішеба — Господь її обіт) — вперше згадується у Святому Письмі (Вих. 6: 23). Жінка Аарона. Теж у перекладах як Єлисавета (Лука 1: 5), жінка Захарія, мати Івана Предтечі. Деякі автори уважають, що обидва імена є однозначні, інші — що різні. Елісабет в єврейськім тексті не трапляється. Приходить натомість Елішеба. Складене з двох слів: ель — Бог і шеба — присягати, обітувати.

(обратно) 2

ЗАХАРІЙ (євр. Дзахар) означає пам’ятати, бути вірним, згадувати і тому подібне. Звідси й це зложене слово. Коментатори поясняють: «Єгова вірний (своїй обітниці)», «пам’ять Єгови», «Єгова згадав» і подібне. Батько Івана Хрестителя, священик з покоління Абії, яке було восьмим у черзі 24-х кляс, на які нащадки Елеазара й Ітамара (сини Аарона) поділялись (Лука 1: 5, 11: 51, Мат 23: 35). Об’явлення архангелом Гавриїлом Захарія описане євангелистом Лукою, трохи менш «драматичне», як це вивів автор.

(обратно) 3

ГЕБРОН — місто в Юдеї, одно з найстарших міст світу (Чис. 13: 22), приходить у Святому Письмі Старого Завіту близько 40 разів. Коло Геброна спинявся Авраам (дуб Авраама в Мамре). Було резиденцією Давида, головною кватирою повстання Авесалома. Місце народження останнього пророка Святого Івана Предтечі й Хрестителя Господнього. Лежить на височині близько 1000 м понад поземом моря. Давніша назва: Кіріят-Арба, що означає місто чотирьох. Пояснення цього різні: що його збудували чотири брати; що тут резидував батько із трьома синами в приязні (хабар — приязнь, дружба); що воно є місцем гробів чотирьох: Адама, Авраама, Ісаака, Якова (жидівська традиція). Якийсь час був Геброн осідком латинського єпископства (1167–1187).

(обратно) 4

ІРОДИ — Йосиф Флавій виводить цей рід з едомітів (ідумейців), тогочасний історик Николай — що з жидів. Здається, рацію має Флавій. Це численний рід, що держався Рима і був зненавиджений жидами. У час Івана Хрестителя був володарем Юдеї (від 63 р. перед Христом під зверхністю Рима) Ірод Антипа, який і казав Іванові Предтечі відтяти голову. В час народження Ісуса Христа володів Ірод Великий (40—4 перед Христом). Про помилки в хронології див. Хронологія. Іродіяни — рід і політична партія цієї династії.

(обратно) 5

ГІРКАН — первосвященичий рід. Властивим основником його був Гіркан, син Симона (з Гасмонеїв).

(обратно) 6

МАККАБЕЇ — див. Гасмонеї.

(обратно) 7

АСКАЛОН (євр. Ашкелон)