Читати книгу - "Останній пророк"

БЕТЦУР — місто племени Юди, 20 римських миль від Єрусалима, по дорозі до Геброна. Йосиф Флавій знає його як найсильнішу твердиню в Юдеї. Тут відбувались численні битви Маккабеїв (Юди, Йонатана, Симона), знане також як Бет-Зур.

АЗРАЕЛЬ — такого імени не трапляється. Натомість: Азріель, Азараель, Азареель, але останні — це біблійні постаті й зовсім не означають ангела смерти. Мабуть, автор мав на думці Азазеля (Лев. 16: 8), що під деяким оглядом міг би нагадувати ангела смерти.

МИТАРІ (лат. публікані, грец. телонес) — збирачі римських податків. Зненавиджені жидами, вважалися зрадниками народу й закону. Жадні гроші від митаря не приймали в корбан. Не могли бути суддями, ні свідками в суді (Лука 18: 13, Мат 9: 11).

ФАРИСЕЇ (євр. першім) — одна з трьох (садукеї, ессени) великих сект. Слово означає відсепарований, відділений, цебто такий, що сепарувався від всякої нечистоти (в левітському розумінні) і суворо дотримувався Закону Мойсея. Перша історична згадка про них — близько 150 р. перед Христом. Їхній вплив був великий. Вони опановували Синедріон і взагалі жидівське суспільство. В їхніх руках були майже всі суди. У часі Ісуса Христа ця секта звелась до формалістики й буквоїдства, і Христос часто їх за це картав. Це була причина, що породила їхню ненависть і скінчилася розп’яттям Христа. Кандидат до партії фарисеїв мусів скласти при трьох фарисеях-свідках заяву: 1) дотримуватися точно приписів щодо їжі, 2) зберігати всі приписи про чистоту, зокрема в родині. В їжі не сміли порушати десятини, це був тяжкий гріх, бо десятина належала святині. Ці приписи становили базу їх діяльности. Ессени вважаються «інтенсивнішими фарисеями». Жиди, як настановляли фарисеї, — це святий нарід. Виучували точно Закон, найбільше з-поміж них було раббанів. Дехто нараховує сім родів фарисеїв з огляду на їхній характер і твердість в дотримуванні Закону. Христос називав їх побіленими гробами. Вони були найбільшими ворогами Христа.

САДУКЕЇ — назва від Садока, первосвященика з коліна Зоровавеля. Релігійна жидівська секта, відзначалася особливо тим, що визнавала лише писаний Закон і відкидала традицію. Не вірили в воскресіння мертвих і в посмертний суд. Сюди належали найбагатіші жидівські роди, що здебільша держали в руках уряд первосвященика. У часі проповідництва Івана Хрестителя уряд первосвященика сповняв зять Анни (Аннас, у Йосипа Флавія — Ананус) Йосиф, званий Каяфа, від року 26–35. Анна, мабуть, був його заступником (Анна — первосвященик у 13–24 рр., потім ще два сини) і як такий мав, очевидно, величезний вплив і в Синедріоні, і в публічному житті. Садукеї, боячись за свої маєтки й вигоди, воліли радше вести мирне співжиття з Іродом і римлянами. За те їх дуже ненавидів нарід.

АДОНАЙ (євр. Цар, Пан, Бог, множинна величальна форма [плюраліс маєстатіс]) від адон — на означення імени Бога-Ягве. Жиди не вимовляли слова Ягве, коли воно приходило в тексті, й заступали його словом Адонай.

СИНЕДРІОН (євр. Сангедрін) — велика жидівська рада 70-х з осідком в Єрусалимі. Жидівська традиція подає, що ця форма влади продовжалась ще від Мойсея, який мав раду 70-ти. Одначе докази на те слабі, й початок цього Синедріону означують дослідники не ранше, як в добу Маккабеїв. Йому належав найвищий суд і внутрішня самоуправа жидівського суспільства.

ЄРЕМІЯ — один з чотирьох великих жидівських пророків.

ЙОВ — у автора Йов на гноїщі «плакав і проклинав!» Це помилкове твердження. Книга Йова (приблизно 1500 перед Христом) вміщає щось цілком інше, ніж десперацію і прокльони (Йов 22).

ІСАЙЯ — великий жидівський пророк.

ЄЗЕКИЇЛ — теж великий жидівський пророк в середині VI ст. перед Христом.