Читати книгу - "Вибрані твори"

Зрештою, треба відзначити сталість організації революційного письменства, що не розгубилось у тяжких умовах непу, не втратило революційних перспектив, не вважаючи навіть на гостру літдискусію останніх двох років, що потребувала навіть втручання найвищого директивного органу країни.

З такими загальними думками підходимо до ювілею «Плуга», маючи надію детальніш освітлити його працю й перспективи, перспективи міцної групи революційно-селянських письменників, у наступних статтях[484].

У попередній статті ми зазначили, що розглядаємо майбутній ювілей (7 травня) спілки селянських письменників «Плуг» і переведену нею роботу як певну перемогу, певні досягнення тої нової радянської інтелігенції, що заповнює наші робфаки, вчителює по трудшколах, працює в редакціях радянських часописів: саме з цих елементів складалася й складається тепер переважна більшість плужан.

Спиняючись на громадській ролі «Плуга» і аналізуючи культурні прагнення цієї групи радянської інтелігенції, не можна минути її участи в так званій «літературній», а по суті політично-громадській дискусії, що точилась на Україні протягом двох останніх років.

Не маючи змоги докладно спинятися тут на цій участі, згадаємо лише перше питання, з якого, власне, і почалася дискусія — перше політично-громадське гасло «Европа чи просвіта».

Цьому питанню присвячено цілі диспути (наприклад, в УАН[485] — з окремим виданням стенограми), цілі розділи окремих брошур (Хвильового, Ґадзінського[486], Поліщука, Буревія і т. ін.), написано десятки журнальних і газетних статей (докладний покажчик дискусії, між іншим, тепер друкується в третьому альманаху «Плуга»).

Проблема «Европа чи просвіта» модифікувалася на всякий спосіб, звужувалася й поширювалася, переплутувалася з десятками інших проблем — літературних, громадських, політичних. Кожний диспутант тлумачив її по «своєму образу й подобію», додавав той чи інший присмак.

Але в своєму первісному вигляді, як його поставив тов. Хвильовий і як відповідали йому плужани, ця проблема звучала так: «Европа чи просвіта» або «Зеров чи Биковець[487]», причому під прізвищем Зерова розумілося висококваліфіковану міську інтелігенцію буржуазного походження, а під Биковцем — інтелігенцію сільську, просвітянсько-куркулячого походження. Всю справу в цілому ставилося так: на кого в нашому культурному русі нам, радянській суспільності, треба спиратися, на кого орієнтуватися, маючи на увазі, що обидві ці категорії небезпечні певними ідеологічними ухилами і до обидвох треба ставитися застережливо.

Думка прихильників «Европи» була: «просвіта» для нас небезпечна, урбанізована «Европа» нам корисніша, — на неї треба орієнтуватися, її в найбільшій мірі прилучати до культурного будівництва.

«Плугові» ж накидували симпатії до «просвіти» — орієнтацію на сільську куркулячого походження інтелігенцію.

Яку відповідь дав «Плуг» у постановах своїх зборів, з'їздів, літературних виступах окремих своїх членів? На нашу думку, відповідь таку, що вона характеризує значно політично-громадську зрілість цієї частини нашої молодої радянської інтелігенції.

Ця відповідь звучала так: Ми не повинні орієнтуватися ні на «Европу», ні на «просвіту». Всю проблему поставлено неправильно, бо нема в запитанні найменування основного двигуна радянської культури, основного будівника соціялізму — пролетаріяту з революційним селянством, що йде разом із ним.

Ми мусимо орієнтуватись насамперед на творчість робітників і селян, їй допомагати в першу чергу розвиватися й засвоювати собі гегемонію на культурно-мистецькому фронті, як і на всіх інших.

Що ж до «Европи» та «просвіти», тобто щодо відношення нашого до різних шарів інтелігенції, ми мусимо найбільшу увагу звертати на ті кола її, що найближче стоять до робітничо-селянських мас — це не значить «орієнтуватись» на неї.

Виходячи з цієї принципової установки, «Плуг» організував свою літературно-громадську роботу й намагавсь переконати товаришів, що іменували себе пролетарськими письменниками, організувати свою працю по своїй лінії — обслуговування пролетарських мас — у такий самий спосіб.

Спосіб цей охрищено «масовізм», і в ньому диспутанти відшукували елементи упрощенства всупереч «академізмові», як названо іншу течію — прихильників теорії «Европа».

Отже, «Плуг» мав рацію відкидати від себе обвинувачення в прихильності до «просвітянства», разом із тим щиро визнаючи, що впливи просвітянської ідеології серед його членів, сільського походження інтелігентів, не можуть не бути, що неминуче, і «Плуг» вважає за свою основну мету, як сказано в першому параграфі його статуту, із цими впливами боротися.

Водночас він закликав своїх опонентів визнати, що й на них діють ворожі пролетаріятові ідеології і що, орієнтуючись на «Европу», викидаючи таке гасло, ці товариші явно піддаються цій ідеології, відходять від єдиновірної, єдиноприпустимої орієнтації на творчість робітничої маси.

Так стояла справа з одною з основних політично-громадських проблем, висунутих у час «літдискусії». «Плуг» вважає, що в даному