Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

Стас швидко вийшов. Альфред поставив торт на стіл, а кульок з іншими речами на вільне крісло. На сплячого доктора глянув тільки мигцем. Одразу обійняв мене дбайливо й поцілував. Потім став покривати поцілунками обличчя. Мені так хотілося відповісти йому ласкою, але дурне запитання просто засіло в голові.

— Альфред, я не противна тобі?

Він сторопів і здивовано подивився на мене.

— Що за дурниці! Хто тобі таку нісенітницю сказав?

Він дивився суворо й очікував відповіді.

— Я просто вчора коли побачила себе в дзеркало... У мене суперечливі почуття щодо себе. Я стала страшною.

— Дурниці. Подивився б я на того, хто після серйозної хвороби був одразу красунчиком. А ти одужаєш і знову будеш вродливою і ще вродливішою. Дивлюся, тебе тут уже погодували.

— Угу, — глянувши на стіл, зрозуміла, що Стас ні чого не забрав із термосів.

Довелося йти до столу і складати в кульок. А там знайшла ще один термос.

— Мабуть, це мій обід, — сказала з посмішкою. — Дідусь чудово готує. А ти чашку брав?

— Так.

— Тоді пропоную чай із тортиком. Я тепер точно можу собі це дозволити. Навіть лікар схвалив тортики.

— Думаю, дивлячись на тебе, навіть тренер би схвалив. Що ти пам'ятаєш за минулі два тижні?

— Усе було немов у тумані. Пам'ятаю, що в якийсь момент мені стало погано і краще стало тільки вчора вранці, ну так щоб зовсім нормально.

— Я вчора вдень заходив тебе не було. Потім поки побродив по лікарні, повернувся, ти вже міцно спиш.

— Хм. Мені здавалося, я майже відразу прокинулася.

— Ізо, що вже сталося? Охорона це ж не просто так?

— У тебе скільки ще є часу?

— Досить.

— Давай тоді спочатку чай поп'ємо. А як доктор виспиться, точніше, його за півтори години потрібно розбудити, щоб на чергування збиратися. То він тобі все й розповість.

— Я ж правильно розумію, щось сталося?

Я тільки кивнула, Альфред насупився.

— Сонце, вже все добре.

Альфред мовчки дістав торт і тарілки. Чай пили мовчки. Доктор неголосно хропів і посвистував. Коханий, слухаючи таку серенаду, став посміхатися і врешті-решт сміятися, тихо.

— Що?

— Він такий кумедний, коли спить.

Лікар різко прокинувся і подивився на Альфреда.

— Котра година?

— Ще восьмої немає, — сказала йому — у нас є вакантний кухоль, можу чай зробити.

— Буду дуже вдячний.

Лікар спробував швидко встати і похитнувся. Альфред підхопив доктора і посадив назад на диван.

— Може, ви поміняєтеся з кимось? — запитала в нього — Вам би виспатися нормально.

— Усе гаразд. Зараз прокинуся і буду свіжий і бадьорий. Залишилося тільки в душ крижаний і переодягнутися. Дякую за чай і тор, — сказав, дивлячись на тарілку з десертом, яку я йому подала. — Ви мене просто врятували.

— Ну ви мене не одноразово врятували. І ви їжте, а то тут один молодий чоловік просо жадає почути, що тут сталося.

— Що тут розповідати, заарештували шістьох медпрацівників за звинуваченням продаж органів і фальсифікація документів. Це якщо коротко. Сподіваюся, вони отримають вищу міру, не при дамі буде сказано, що я про них думаю.

— Детальніше.

— Кілька лікарів підробляли документи деяких пацієнтів і ті нібито помирали від якихось незначних хвороб — типу астма, алергія, застуда. А за фактом їх просто вбивали і продавали органи.

— А яким боком Ізабелла тут причетна.

— Ну ви ж чули, що ми з Його Високістю обговорювали, що краще буде, якщо вона лежатиме в поліпшеній палаті й далі не світитиме своїм прізвищем. Так от ці погані люди вирішили, що вона з бідної сім'ї і що за неї нікому заступитися. Тому що до неї ж нікого не пускали. А тут просто пощастило, що король перевірку влаштував. Тебе як її хлопця ніхто не бачив, ти ж приходив у формі. Ось Ізу і приспали, а вона, на щастя, не сильно заснула і чула, що їй приготували. Мені розповіла, а я хлопцям, які ведуть такі справи. Я з ними вже співпрацював, але тоді доказів ніяких не було. І ми не могли ні чого довести...

— Зрозуміло, тобто ви Ізабеллу використовували як приманку.

— Альфред, вони і так хотіли мене вбити. Нерозумно було їх злякати і не зловити. Могли загинути інші люди. За те тепер усіх заарештували.

Доктор швиденько став їсти торт, запиваючи чаєм.

— Коли Ізабеллу можна додому забрати?

Лікар прожував і сказав:

— Завтра інтенсивне відновлення для її плечика, вже буде можна. Потім потрібно всі дитячі щеплення зробити. Думаю, тижні за два вкладемося.

— А якщо вона приходитиме на щеплення?

— Альфред, ви хочете, щоб у неї були ускладнення вдома, і ви там усі гуртом перехворіли дитячими хворобами? Ти то гаразд, ти місцевий тут усім перехворів. А вдома у вас багато дорослих, яким небезпечно хворіти. Я ще з ними окремо поспілкуюсь і по одному буду в лікарні тримати для щеплень. Дітям то не страшно, вони легко переносять, а ось дорослі мають бути під наглядом.