Читати книгу - "Єдина для Ворона, Олександра Багірова"

Залякувати він вміє. Тільки цього разу я не маю права поступитися йому. Ця дитина, все що в мене є, не рахуючи Марусеньки. Але вона дочка Вадима. І він може її в мене забрати будь-якої миті. Насправді, все в його руках, навіть моє життя. Тому ситуація дійсно тупикова. Але навіть загнана в кут, я боротимуся за свою дитину.

- Я домовився на п'ятницю, - Вадим виходить із кабінету лікаря.

Я вибігла раніше. Не могла там перебувати, тим більше з'ясовувати сімейні стосунки при сторонній людині.

– Ой, яка зустріч! Які люди без охорони! – із фальшивою усмішкою до нас на зустріч йде Галина. Вона по праву посідає перше місце світської пліткарки. А за натурою просто дико підла та заздрісна тітка.

- Привіт, Галю, - намагаюся бути привітною, ховаю заплакані очі.

- Здоров, - чоловік теж явно не радий зустрічі.

- А що ви тут робите? Я ось планую порадувати свого благовірного спадкоємцем. Перевіряюсь, - допитливо мене розглядає. - Бліда ти, Карінко. Захворіла? Щось серйозне? – а очі аж блищать в очікуванні нової плітки.

- Навпаки, все чудово, - видаю несподівано, - Вадим скоро стане татом! Він такий щасливий, правда, милий!

Що не зробиш, аби тільки зберегти дорогоцінну дитину.

- Шалено, - Вадим вичавлює з себе посмішку, і навіть цілує мене в щоку. - Тільки це поки що секрет, - підморгує Галині.

- Звичайно, - підступно посміхається.

Ще хвилин п'ять ми підтримуємо видимість дружньої бесіди, і мило прощаємось. Одягаємо лицемірні маски ввічливості та привітності, так заведено в брехливому суспільстві чоловіка.

- Стерво, - гарчить Вадим, стискає руки в кулаки. - Карінко, ненавиджу!

Він знає, що за хвилин п'ятнадцять Галина вже рознесе новину. Приховати мою вагітність не вийде. Незабаром його почнуть вітати бізнес-партнери.

- Вибач. Я не можу піти на аборт, - сідаю в машину, Чоловік послужливо відчиняє для мене двері. Машинальна гра на публіку продовжується.

- Для всіх у тебе буде викидень. Гадаєш, криклива курка Галка мені завадить позбутися цього, - кривиться, - Непорозуміння, - заводить машину та різко зривається з місця.

- Вадим… ти все знаєш… будь ласка… - на очах сльози, я їх не стримую, надто боляче, всередині все горить… там незагоєні рани, і вони ніколи не перестануть кровоточити.

- Ти уявляєш, що просиш? Карін, мізки включи! - б'є кулаком по панелі управління, губи стиснуті, очі примружені, - Ти втекла! Ти мене зрадила! Ти нагуляла дитину від мого брата! Ти розумієш, що накоїла? Ти позбавила мене рідної людини? Після всього, я прийняв тебе! – він уже репетує на все горло, не стримує емоцій. - І зараз ти просиш, щоб я залишив плід твоєї зради?

З його слів все звучить страшно. І я дійсно виглядаю ганебно. Тільки… я ніколи не була йому дружиною… тільки іграшкою… Або як він вчив, що я «Ніхто».

І я справді зрослася з цим прізвиськом «Ніхто», він методично, день за днем ​​вбивав у мені особистість.

Я була і залишаюся його бранкою. І ось вирвалася, полетіла на зустріч до своїх почуттів. Тільки й коханий виявився катом. Інших чоловіків у моєму житті не буває. А почуття до Ворона продовжують жити… Занадто сильно він пустив коріння в моєму серці, вже й не витравити. Хоч і розумію, нічого неможливо... ніколи... Залишається лише зберігати в пам'яті ті недовгі хвилини примарного щастя з ним і... врятувати нашу дитину.

Все ж таки Ворон сам того не відаючи зробив мені неймовірний подарунок. Я стану матір'ю! Скільки безсонних ночей, скільки болю та сліз, від усвідомлення, що ніколи не зможу виносити дитину.

Кілька років тому мене знайшли у річці. Я стікала кров'ю, була при смерті. П'ять колотих ран у живіт. Мене тоді врятували, хоч я більше року пролежала в комі. Але лікарі сказали, що жіночі органи надто постраждали, і про материнство можна забути.

Я не пам'ятаю, хто це зробив зі мною. Кому я так заважала, що мене порізали та кинули в річку вмирати? Швидше за все, мені ніколи не дізнатися правди. Але зараз доля дарує мені шанс і я не маю наміру його втрачати.

- Так, Вадиме, - дивлюся на чоловіка. Гарний мужчина, мрія багатьох жінок, а мене вивертає від одного погляду.

Тому що єдиному належу, тому, кому ніколи не була потрібна... А дурне серце продовжує тремтіти та дбайливо зберігати спогади. Ворон… я досі не можу дихати без тебе. Але я зможу… заради нашої дитини, про яку ти не дізнаєшся… Інакше відбереш… адже ти теж кат… улюблений, кривавий монстр.

- П'ятниця. Аборт. Для знайомих – викидень. Розмова закінчена, Каріно, - гарчить чоловік.

- Мені є, що тобі запропонувати натомість, Вадиме, - роблю черговий крок у прірву. Здається, вже нікуди падати, все... в'язка трясовина, я по горло в ній. Але ні…

– Що? Не сміши мене, - злісно посміхається, - Ти в моїй владі. Повністю. Одне клацання, - демонстративно клацає пальцями у мене перед носом, - І ти поїдеш у в'язницю. Ще одне моє слово, - очі зловтішно блищать, - І тебе не стане. А найцікавіше, ніхто про тебе не згадає. Навіть мій братик, який розважався з тобою і забував ту, іншу, справжню жінку. От заради неї можна було на все піти, - він насолоджується моїм приниженням. Я звикла. Виходу немає.

- І все-таки, мені є, що тобі запропонувати, Вадиме…