Читати книгу - "Єдина для Ворона, Олександра Багірова"
- Жанр: 💙 Сучасний любовний роман
- Автор: Олександра Багірова
Любов, таємниці та випробування чекають на вас у захопливому романі "Єдина для Ворона" від талановитої письменниці Олександри Багірової. Підкиньте своєму серцю дух пригод та відчуття кохання в цьому захоплюючому творі.
Головний герой – Ворон, загадковий та пристрасний чоловік, що захоплює серце кожною своєю дією. Його історія – це плутанина пристрастей, втрат та пошуку сенсу. Ворон – не лише чоловік, а й символ вільності та мужності, який змушує вас відчути палке бажання долати всі перепони заради кохання.
Авторка, Олександра Багірова, – це витончена літераторка, яка вміє оживити почуття та вразити своїх читачів. Автобіографія Олександри – це історія про те, як письмо може стати мостом між світом автора та читача, об'єднуючи їх у своєму захоплюючому творі.
На сайті readukrainianbooks.com вас чекає можливість насолоджуватися цією книгою онлайн безкоштовно та без реєстрації. Тут ви знайдете бестселери та найкращі книги світу, які допоможуть вам відкрити для себе нові горизонти та зануритися у світ літератури. Читання українською – це не лише задоволення, але й підтримка національної мови та культури.
"Єдина для Ворона" – це подорож у світ страстей та великої любові. Читайте та дозвольте цій книзі розкрити перед вами всі таємниці кохання та пригод.
Читати ще книги автора Олександри Багірової на нашому сайті:
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Як ти дістала! Одні неприємності з тобою, - Вадим ходить туди-сюди по кабінету лікаря.
Останнім часом зле почуваюся, хочу спати, вранці нудить.
Чоловіка це дратує. У нас зараз напружені стосунки, він не втрачає нагоди мене вколоти, а я терплю… що мені ще залишається робити. Занадто я від нього залежу. Він затиснув у своїх величезних кулаках ті жалюгідні крихти, що залишилися від мого життя.
- Нічого страшного. Це минеться, я тобі казала, - опускаю очі, стискаю в онімілих руках поділ сукні.
Не залишає відчуття, що він ладен розірвати мене голими руками. Але чомусь терпить. Але скоро його терпець урветься. І тоді… мені страшно… це буде кінець усьому.
Лікарка входить до кабінету. Сива жінка посміхається.
- Недуга тимчасова. З дуже приємними наслідками, - сідає за стіл.
- Що з нею? – Вадим нависає над жінкою.
– Вагітність, – видає лікарка.
Мої очі округляються до болю. Не вірю. Фантастика! Занадто нереально, щоб бути правдою!
Мені багато років тому поставили діагноз – безпліддя. Після отриманих травм, перенесених операцій лікарі одноголосно підписали мені вирок – про дітей можна забути.
- Цього не може бути! Я безплідна! – дивлюсь із подивом на лікаря. Повторюю те, що кривавими літерами вибилося у свідомості.
- Вісім тижнів! Вітаю, матусю, - жінка поправляє окуляри в товстій оправі.
На Вадима не дивиться. Боїться його. Від чоловіка йде стільки негативу. Шкірою відчуваю, як він закипає.
А мене огортає хвилею ніжності. Дива трапляються! Навіть коли вже не віриш у них. Коли здається, що чорна смуга продовжуватиметься вічність.
- Неможливо, - притискаю руки до живота.
Важко зрозуміти. Боюся повірити.
Заповітна мрія, невже вона збулася... Невже доля змилостивилася наді мною!
У моєму животі дитя! Сльози щастя на очах.
Дивлюся з подякою на лікарку. Хочеться підбігти та розцілувати її.
За спиною виростають крила. І я на якийсь час забуваю, про те, хто поряд, про те, хто продовжуватиме мучити мене і мститись…
- Особливо, якщо зважати на те, що між нами нічого не було ці місяці, - гарчить чоловік. - Непорочне зачаття, дива та й годі, - голос просякнутий їдким сарказмом.
Повертає мене в пекельну реальність.
Він має рацію, нічого між нами не було після… І бути не могло.
Я бережу вірність єдиному... Нікого і ніколи до себе не підпущу.
Ворон… він все ж таки залишив свій слід… його дитина. Мого ката, мого монстра, єдиного кого продовжую любити незважаючи ні на що…
А тепер ще й плід нашої хворої казки… того солодкого та лякаючого божевілля, дикої привабливої та болісної брехні. Але було щось справжнє, те, для чого це все просто необхідно – наша дитина.
Моє кохання триває, воно продовжує жити в нашому малюку.
- Вадим… пробач… – банально, безглуздо. Але я не знаю, що сказати чоловікові.
Що наш шлюб – це фарс.
Він це знає. І мучить мене. Дивитись на мої сльози – це своєрідна потреба Вадима. Карати мене день у день. І себе теж… Ми в пеклі… але тепер усе зміниться. Дитина – це нове життя. Моя надія. Моя опора. Мої сили.
- Потрібно позбутися цього непорозуміння, - голос злий, скажений, - Якнайшвидше.
Із задоволенням завдає мені болю. Дивиться мені в очі, п’є мій жах.
- Кохання творить дива, - втручається лікарка. – У випадку Каріни – це справді унікальний випадок. І аборт ... ви розумієте, що більше такого не повториться. Вона вже не зможе завагітніти.
- Заткнися! – нервово обриває її.
- Попрошу трохи поваги! - завідувачка відділенням піднімається зі стільця, дивиться на мене зі співчуттям.
- Ще одне слово, вилетиш із роботи як пробка. Що не зрозуміло? - Вадим повертається у її бік, свердлить її осатанілим поглядом.
– Я просто дала рекомендації, – жінка блідне, відходить на крок назад.
– Це не дитина! Це зараза у животі моєї дружини. І ви виріжете це негайно, будь-якими способами! – у нього утворюється піна у куточках рота, кулаки стиснуті, тремтять від гніву. - Поки ця гидота не розрослася і не завдала ще більше неприємностей.
Бридкі, ганебні слова. Безжальні. Вони встромляються в серце отруйними голками. Примушують тремтіти в агонії.
- Ні! - відчайдушний крик зривається з губ. Я не можу втратити свій скарб.
Навіть від Вадима я не очікувала такої жорсткості. Він не може забрати найдорожче.
Чоловік повертається у мій бік. Довго дивиться, спопеляє поглядом. Які ж у нього страшні очі, там клубиться ненависть, вона прагне виходу, прагне болю та страждань.
- У тебе немає вибору. Тільки аборт, або…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Єдина для Ворона, Олександра Багірова», після закриття браузера.
