Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир 📚 - Українською

Читати книгу - "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир"

180
0
29.01.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо" автора Камі Мир. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 59
Перейти на сторінку:

– Приємно познайомитися, – усміхнувся бідолаха, беручи мене за руку та цілуючи її тильний бік. Повільно, не відводячи погляду, ніби смакуючи.

Він уже відступив, а ми троє продовжуємо на нього дивитися, але того, що трапляється зазвичай, не трапляється ниньки! Немає нічого: ні розростання темної павутинки, ні судом, ні жахливих видінь. Нічого. Абсолютно.

– Щось трапилося?

– Н-ні, – знайшов у собі сили відповісти дядько. – Просто… Колишні наречені нашої дорогої племінниці зазвичай не… ризикують торкатися до неї.

А якщо чесно, після дотику вони намагаються залишатися від мене якнайдалі, шарахаються, побачивши мій силует – і це нормально! А ось поведінка киріоса Хайдена нормальною не є!

– А Ви точно… чоловік? – не вірила очам кирія Вайшнедейн.

– Що?

– Ви такий… гарний, – викрутилася жінка. – Не може бути, щоб нашій Іринці так пощастило.

Від її звернення я скривилася. І скільки разів говорила, щоб не називала мене так. Якщо хоче використовувати зменшувально-пестливе, то нехай використовує Рін, але ні! Треба мене роздратувати.

– Киріє Вайшнедейн, дякую за комплімент, але в майбутньому постарайтесь утриматися від подібних висловлювань.

– Ой! Звичайно-звичайно. Може, тоді перестанемо обмінюватися люб'язностями та перейдемо до питання заручин?

– Проходьте, почувайте себе як удома.

Кам'яні крижані стіни, від яких віяло чимось, бачила я не вперше, та однаково зіщулилася. Чи це від холоду? Не знаю, але мені ці коридори були неприємні. Та й клаустрофобія моя симпатії їм не додавала.

Киріос Хайден привів нас у кімнату з величезним диваном навпроти каміна. Світлу, велику, але дуже нудну та самотню.

Мінімаліст. Жодних прикрас, жодних штор або фіранок. Будинок нагадує господаря – такий же хвилюючий, похмурий, наче неживий.

Якщо придивитися, то сам Хайден болісно блідий, а в очах його не видно тієї самої іскорки. Вперше мені зустрівся чоловік, що нагадує живого трупа. По спині вкотре пробіг табун мурах.

– Пропоную провести церемонію заручин якнайшвидше, – сповістив нас жених, поки ми всі продовжували мовчати. – Як щодо десятого числа наступного місяця?

Не здивуюся, якщо весілля відбудеться за три дні після заручин.

– Про який саме місяць йдеться? Про жовтень?

– Вересень. Зараз ще серпень.

– Кінець серпня. До вересня залишилися лічені дні, – заперечив дядько. – Неможливо за два тижні підготувати церемонію заручин.

– У мене є зв'язки, – поважно відкинувсь у кріслі чоловік. – За бажанням вийде провести церемонію вже за дев'ять днів.

– Киріосе Байс, до чого такий поспіх? – нарешті запідозрила недобре тітка.

– Гріх відкладати церемонію з такою чарівною кирією, – посміхнувся, наче Асмодей.

Впевнена, що справа не в цьому, але доказів чи хоч би теорій у мене немає.

– Знаєте, – звернулася кирія Вайшнедейн до киріоса Байса, – мені здається, наша племінниця не варта Вас. Думаю, Вам слід пошукати іншу наречену.

Жінка підвелась і схопила мене за руку.

– Ходімо, Іриніє.

– Я чимось образив вас, шановні кирії?

– Що Ви, звичайно ж ні, – зневажливо відмахнулася вона.

Киріос Вайшнедейн тим часом сидів навпроти нас і мовчки спостерігав за тим, що відбувається. Здавалося, ніби він заснув із розплющеними очима.

– Тоді чому ви не дивитеся мені у вічі?

– Чому це не… – Вона повернулася і теж застигла.

– Сідайте, киріє, сідайте. Кирія Іринія – ідеальна наречена для мене. Не хвилюйтеся. Я й порошині не дам на неї сісти.

Він перевів погляд на мене. Дивився прямо в очі, ніби в самісіньку душу, через що по спині пробіг мороз. Виникло відчуття, що я попала у пастку змія, що ось-ось мене з'їсть.

– Ви ж зі мною згодні, моя наречена?

Інтуїтивно кивнула у відповідь. Просто всередині щось кричало, щоб я вдала ніби корюся йому, слухаю кожне слово. Від нього чулася небезпека. Можливо, навіть смертельна.

У разі чого я, можливо, буду взмозі вибратися, але як бути з дядьком і тіткою? Не хочу, щоб Клайв залишився сиротою. Хлопчикові щойно виповнилося п'ятнадцять.

– Чудово. Заручини відбудуться за два тижні. Весілля ж буде тридцять першого жовтня.

У день усіх мертвих? Зазвичай цього дня ніхто не проводить одружень.

Добре, що ми не підписали контракт заручин. Поки цього не сталося, ми зможемо без проблем уникнути відповідальності, ігнорувати його листи…

– Киріосе Вайшнедейн, будьте ласкаві, підпишіть контракт.

Дядько повільно й ліниво взяв ручку та поставив підпис у необхідному місці.

Темрява мені в печінку! Навряд сума компенсації за розрив нам буде по кишені… Що ж робити?

– Чудово, – підпер руками підборіддя Хайден. – Ви ж не проти, якщо кирія відтепер житиме у мене?

Опікуни лише смиренно кивнули. Навіть кирія Вайшнедейн мовчала, що їй не властиво.

– Наскільки мені відомо, – все ж зважилася встрягти в його монолог, – громадськість не надто підтримує подібну поведінку. Бувають випадки, коли заручини розриваються, але в разі спільного життя наречених репутація нареченої вважається зіпсованою. Одружитися дівчині стає набагато складніше.

– Ви дуже красномовні, моя люба наречена, – безтурботно прокоментував блідолиций. – Вам нема про що переживати. Відтепер нас розлучить тільки смерть.

Я раніше думала про маніяка? Та він у порівнянні з таким типажем – миле сонечко. Не люблю яндере-чоловіків.

– Не зарікайтеся, шановний киріосе.

Мені здається, чи він здивований? Невже мало хто ризикує йому сміливо відповідати, при тому так, що відповідь його не задовольнятиме? Їх я добре розумію. Аура в нього, як у змії… Тайпани нервово палять осторонь.

– Чи не час вашому дядькові й тітці додому? Вже темніє. Ми ж не хочемо, щоб із ними щось трапилося?

Це погроза?

– Ви маєте рацію, – відсторонено погодився з ним дядько.

– Нам час, – так само встала з дивана жінка, обійшла стіл і взяла чоловіка під лікоть.

1 2 3 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир"