Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Одна година на бажання, Ді Мія 📚 - Українською

Читати книгу - "Одна година на бажання, Ді Мія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одна година на бажання" автора Ді Мія. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 18
Перейти на сторінку:

 Я зітхнула, треба було рвати стосунки тоді, оце я дурепа. Випавши у свої спогади я не помітила як йдучи алеєю ми дійшли до давно закинутого будинку. Навколо росло багато червоних троянд, а гірська річка тихо шуміла, направляючи свої води до моря.

- Ем... - збентежилась я. - Мені потрібно зовсім в інший бік. Було приємно з вами поговорити, але мені час йти!

 Я хотіла вже розвернутися, але чоловік узяв мене за руку.

- Стривайте! Будь ласка! - Його ніжний голос на мить ввів мене в ступор. - Що, якщо я можу вам допомогти?Я знаю де знаходиться ваше кохання!

 Я вигнула брову.

- Вибачте, але я вам не вірю! Ніхто такого не може знати! - Я намагалася тримати себе в руках, щоб не зірватися на крик, але мій голос все одно здригнувся.

- А якщо я вам доведу? Мені потрібна лише година вашого часу. Потім ви можете слідувати туди, куди самі захочете.

 Я судомно перебирала в голові думки та відмовки, чому я не могла зараз із ним нікуди піти.

- Подумайте добре, що ви втрачаєте?  - Знову посміхнувся він своєю "фірмовою" посмішкою.

 І справді, а що я втрачаю? Крім, може бути свого життя!

- А що ми робитимемо цю годину і де?  - Примружившись та дивлячись йому в очі запитала я.

- О, ми підемо на концерт! Нам треба туди!  - Він показав на покинутий будинок, що чимось нагадував невеликий палац у готичному стилі.

- На скільки я знаю, цей будинок давно покинутий. – Я відійшла від чоловіка на крок. Зараз затягне мене туди та незрозуміло, що зробить!

- Ви вірно кажете, - наскільки Ви знаєте! Але Дафно, ви все ж таки не знаєте правди.

 Точно божевільний! Час звалювати.

- А якщо я вам пораджу дістати смартфон та постійно тримати його в руці? Ви зможете подзвонити комусь, якщо що. Або написати повідомлення, яке доставлять через годину, якщо ви його не скасуєте? - Продовжував чоловік, але не підходив ближче до мене.

 На якусь мить мені здалося, що я побачила на його обличчі відчай, але він знову зразу натягнув на обличчя посмішку. Хм… Я все ще не розуміла навіщо йому це? І що він загалом хоче від мене невже просто здійснити моє бажання? Як? Маячня божевільного!

- Ну як хочете!  – Сумно знизав він плечима. - Бути нещасним це також вибір! - Не пошкодуйте про нього потім!  - Він кивнув мені головою та пішов до хвіртки, яка знаходилась у паркані збоку від будівлі.

 Дафна, ні! Тобі це не потрібно! Я застогнала. Це шахрай, маніяк, промивач мізків! Не ведися! Намагалась я себе відмовити, але, здоровий глузд почав мене покидати. В мені вже зародилася надія. А раптом та людина дійсно мене покохає? А раптом у цьому жорстокому світі все ж таки є частинка магії? І він не такий вже й лайновий? Всього одна година і я дізнаюся про це. Або таки виявлюся повною дурепою. Чи не забагато за сьогодні я на себе наговорила? Я що не заслуговую на щастя?

Я швидко дістала смартфон з сумки та закричала:

- Стривайте!  - Молодий чоловік обернувся і я ніби знову побачила блиск, який промайнув у його зелених очах. Хоча це було неможливо побачити з такої дистанції.

- Я згодна! У вас є одна година! - Я швидко набрала братові повідомлення і поставила таймер відправлення на годину. - Через годину повідомлення буде видіслано моєму братові. - Я вказала незнайомцю на смартфон у своїй руці. - І скажу зразу, щоб ви розуміли всю серйозність ситуації - мій брат місцевий детектив і має свою агенцію. Тож, якщо я кудись пропаду усе місто буде стояти на вухах і він обов'язково вас знайде! - Погрозливим, серйозним тоном сказала я.

- Чудово! Дуже добре, що ви маєте такого брата! – Посміхнувся чоловік і навіть не на секунду не здригнувся чи ніяк не вказав свого занепокоєння.

 Він простяг мені руку, що б потиснути мою.

-  Домовились!


Я простягнула йому свою і потиснувши руку чоловікові мені здалося, як невеликий перстень з червоним каменем на його руці блиснув червоним світлом. Я швидко забрала свою руку. А незнайомець зробив запрошуючий жест та вказав на відчинену хвіртку.

- Запрошую вас у дорогу до забування мрії.

Я здригнулася відразу ж пошкодувавши про секундну слабкість, але повертати назад вже було якось не дуже гарно, ніби я не відповідаю за свої слова. Тому я випросталася та повільно пошкутильгала вперед. Ну, що подивимося на скільки я дурна і якщо я не повернусь через годину і мене там не вб'ють то мене вб'є Даміан якому долетить моє повідомлення. Я нервово хихикнула. Тільки я опинившись у дупі можу загнати себе в ще більшу дупу.

1 2 3 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одна година на бажання, Ді Мія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одна година на бажання, Ді Мія"