Читати книгу - "Мій чоловік за контрактом, Кетрін Сі"

Алекс стояв під вівтарем і мав приголомшливий вигляд, темно синій смокінг чудово сидів на ньому. В будь-який інший момент, я б милувалася ним, але не зараз, не після того, як він завдав мені фізичного болю. Батько відпустив мене і я підійшла до чоловіка, він посміхається. 

— Доброго дня, дорогі гості! Сьогодні відповідальний момент для молодят, адже кожен із них вирішив взяти відповідальність за свого обранця. Тому хочу, щоб кожен підтвердив цей намір згодою. Прошу відповісти наречену, Абігейл Роуз, — чи згодна ти, взяти у чоловіка Алекса? — ось і настав той момент, в залі запанувала тиша, всі чекають на мою відповідь. Я поглянула на батька, він стояв і не розумів, чому я ще не сказала “так”. Далі я побачила Стейсі, вона тримала в руках келих з вином, її погляд не говорив нічого хорошого.

— Абі? — я поглянула на Алекса, моє серце ось-ось проб'є ребра і вилетить з грудей. Мої долоні дуже спітніли. Зараз, або ніколи. 

— Ні, — погляд чоловіка змінюється, — я не згодна одружуватися з чоловіком, що б'є жінку! — різким рухом я дала йому ляпаса і побігла геть з церемонії.

По дорозі я скинула свої туфлі і бігла босоніж по холодному кахелю. 

— Передай цьому придурку, що жодна дівчина ніколи, — жінка в весільній сукні кричала на чоловіка у костюмі, я зупинилася, — Не одружиться на ньому! Лише ідіотка погодитися виконувати всі його забаганки! 

— Ти не можеш зараз піти! — жінка розвернулася і пішла геть. — Чорт! — чоловік кинув якісь папірці на підлогу. Ось воно — імпровізація. Весілля все ж таки відбудеться.

— Привітик! — оглянув мене. — Я випадково підслухала вашу розмову і можу тобі допомогти.

— Чим?

— Я тільки що, втекла зі свого весілля від нареченого, що бив мене, тож мені зараз необхідно зробити так, аби він не зміг стати моїм нареченим в жодному разі і тобі також потрібна нова наречена, тож ми могли б допомогти одне одному! Згоден? — я перевала подих, оскільки базікала на одному подиху. 

— Ти навіть не знаєш, хто наречений. 

— Повір мені, якщо він не б'є жінок, я зможу стати чудовою нареченою. 

— Ця купа папірців, це його вимоги, до нареченої після весілля.

— Я впораюся. Єдине, що я добре роблю, — дотримуюся інструкції. 

— Гаразд, гадаю я зможу йому якось пояснити заміну нареченої.

— Ось і чудово! — захопивши чоловіка за руку я затягла його до церемоніальної зали дуже вчасно, адже з-за кутку вийшов мій батько. — Вау..

— Відпусти мене.

— Пробач. 

Зала була настільки гарною, що я не могла припинити її оглядати. Гадаю, мій наречений до біса багатий. Чоловік, ім'я якого я досі не знаю, провів мене крізь натовп і я опинилася знову навпроти вівтаря, тільки тепер, мене ніхто не буде вести під руку, батька тут немає. Я оглянула гостей, ніхто не дивився на мене і це добре. 

— Привіт, втікачка з власного весілля, — я поглянула на чоловіка і посміхнулася. 

— Я Абігейл.

— А я Тайлер Вест, — тепер він посміхнувся. 

Сподіваюся, що навіть якщо я не його кохана, він буде мене захищати. Він має вигляд типового чоловіка з dark роману. Так-так, я частенько таке читаю і мені не соромно. 

— Контракт на три роки, тож навіть не думай, що вдасться розлучитися раніше. 

— Я витримаю, якщо ти не будеш знущатися наді мною. 

Врешті-решт ми рушили до вівтаря, чоловік тримав мене за руку. Сподіваюся, що я не пожалкую про своє рішення. 

Ми зупинилися і стали обличчям один до одного. 

Знову та сама промова і те саме запитання: 

— Абігейл Роуз, — чи згодні ви узаконити свої почуття з Тайлером Вест? 

— Так, — впевнено відповідаю я. 

— Тайлер Вест, — ви згодні узаконити свої почуття з Абігейл Роуз? 

— Так.

— Можете обмінятися обручками, — той чоловік, якого я зустріла в коридорі подав нам обручки. Взявши обручальне кільце Тайлера я тремтячими руками вдягла йому на безіменний палець. 

Я хвилювалася через те, що розмір обручки для мене, може не підійти, але на щастя вона була лише трохи більша за мій розмір пальця. 

— Тепер, можете поцілувати один одного. 

Тайлер стояв, тож я вирішила поцілувати його першою, кількість ризикованих рішень за цей день й так вже завелика, втрачати нема чого. Ставши навшпиньки я закрила очі і поцілувала чоловіка, його губи були трохи холодні. 

Люди в залі почали аплодувати і радіти, тож я відійшла від Тайлера. 

— Вітаю вас, тепер ви офіційно чоловік та дружина, — перед очима все стало розпливчастим, гадаю я сильно перенервувала за цей день.

— Тайлер… — в останні секунди встигла вхопити чоловіка за руку.

— Абігейл.. — я втратила свідомість.