Читати книгу - "Весняна казка, Еммі Берн"

Але цей день явно не мій , адже біля входу у нашу аудиторію стоїть Макс . Боже як же він мене дратує , його вічно тупі залицяння мене до сказу доводять.  Я ж знаю який він бабій , у нього що тижня нова дівчина , а він вже як два місяці мені проходу недає . Так він доволі гарний , але блондини не у моєму смаку . Тому швидко настроюю себе , щоб проігнорувати його , та напевно у Макса інші плани  .

— Маленька , ти сьогодні дуже красива . Знаєш у мене вечором нікого не буде, і ми зможемо зайнятись чимось дуже цікавим - мене навіть голос його дратує , як можна бути таким невиносимим типом .

— Я тобі не маленька , і нікуди з тобою я ніколи не піду . І, між іншим мені потрібно йти вчитись , на відміну від декого я в університет вчитись приходжу - не чекаю на відповідь і просто залітаю у аудиторії, тільки коли всі переводять на мене свій погляд , розумію яку дурість зробила, і все через Макса .

— Вибачте за запізнення - швиденько йду на своє місце, але бачу що моя подруга Емма вже сидить з іншою дівчиною. Це мене трохи засмучує , але нічого одну пару посиджу сама.  

Пара проходить мов у тумані , я то слухаю то повертаюсь спогадами до Марка , його запах відчуваю досі на худі. Я вже зрозуміла , що день сьогодні у мене поганенький тому просто вирішила не перейматися. По закінченню пари ми з Еммою пішли перекусити, адже я сьогодні навіть не снідала . По дорозі я пожалілась подружці на невдалий день , але про те що мені сподобався Марк я промовчала . Вона тільки посміялась із мого везіння .

Ми дружили вже більше ніж півроку, познайомилися у перший день так і спілкуємось . Дівчина із багатої сім'ї, але без мажорських замашок , проста красива дівчина. Вона блондинка із голубими очами, хлопці завжди добиваються її уваги, тільки вона всіх відшиває .  А до мене за весь час пристав тільки Макс , і то один раз я підслухала що це тільки тому що я руда . А у нього дівчат з таким кольором волосся не було , тільки я от не розумію чому він пристав саме до мене. Адже якби я і не знала що я тільки пункт у його списку , нізащо б з ним не була .

Але спокій сьогодні мені тільки буде снитись , адже в їдальні для мене розіграли цілу виставу під назвою " викликати ревність" або ж " побач що втратила " . Ми з Еммою встали і мовчки дивились як Макс цілувався із якоюсь дівчиною , час від часу дивлячись на мою реакція, а потім показово піднявши голову та поклавши дівчині на сідницю руку вони вийшли геть. Мене ця ситуація дуже сильно розсмішила, це на скільки потрібно бути у собі впевненим, щоб думати що це спрацює.

— Я ж казала , він у тебе закоханий - ледь стримуючи сміх сказала Емма .

— Ага , і тому я у його дурному списку . Але ні можливо ти права , ним рухають тільки такі прекрасні почуття, а не похіть і відчуття вседозволеності . - ми вже вдвох розсміялись , Макс і кохання поняття не сумісні.

Далі день проходив більш менш нормально, Макса я більше не бачила . Попрощавшись із подругою , я пішла у лікарню  до мами . Потрібно поговорити із лікарем , дізнатись що можна зробити далі , адже хворобу Паркінсона вилікувати неможливо. Але покращити стан цілком реально, тільки от коштів у нас з бабусею немає . І мене чекає не дуже приємна розмова із лікарем , адже гроші із продажі моєї квартири закінчуються , а лікування ні.

Майже рік назад , як тільки мені виповнилось 18 , я продала квартиру яка дісталась мені від покійного батька . Ми купили маленьку однокімнатну, а решту витратили мамі на лікування .

Хоча б дощ закінчився , тому спокійно йду у клініку . Вона приватна і дуже дорога , та тільки тут їй могли помогти . Я настільки занурилася у свої думки , що не помітила як дійшла до клініки , зайшла до мами у палату . Вона спить , нарешті їй не боляче на щічках уже давно рум'янець, і як тільки я розумію що скоро це все може закінчитися у середині все розривається. Та продавати нам нічого, а на роботу мене поки ніхто не візьме , я і так пішла працювати після школи . І тільки через рік вступила до вишу , адже нам потрібно було за щось жити, а на бабусину пенсію багато не купиш.  Тому настроюю себе на важку розмову , та виходжу із палати.  

Та не встигаю зробити і кроку як до мене хтось підбігає та хапає за руку.  Від не сподіванки я здираюсь , мене зупиняє Марк.  Він за худі прийшов, перше що приходить мені в голову.

— Ти худі прийшов забрати - бачу як він спочатку не розуміє про що я , але перевівши погляд у низ напевно згадує .

— Мені потрібна твоя допомога. Я не маю часу пояснювати, але ти моя наречена . На каблучку , одягай швидко - що ? Хто  я ? Напевно у мене на лиці написано все , тому Марк сам одягає мені каблучку на палець. Я настільки розгубилась, що ні сказати щось не можу, ні поворушитись.

— Марк , куди ти пішов . Дідусь тебе чекає . А це хто ?- жінка років сорока , зрівняла мене принизливим поглядом, просто як Марк зранку , вони напевно родичі.

— Мам , зараз ми прийдемо. Ось про кого я тобі говорив , це Марі моя наречена.  - він про мене вже всім розказав ? У цього хлопця всі вдома, чи він від багатства з глузду заїхав .

— Ось на цю ти проміняв Лізоньку - її призирства в очах стало ще більше , мені захотілося втекти.  І Марк наче думки мої прочитав, адже швидко та сильно схопив мене за руку.

Я ще була дуже розгубленою , тому мовчки пішла із Марком до якогось дідуся . Уже в палаті  , до мене нарешті дійшло все що сталось. І мені це дуже не подобається, мені хочеться втекти куди подалі , але мене так міцно тримають за руку що поки це не можливо.

— Ось діду моя наречена Міра.  - Марк так впевнено говорить , але я не розумію для чого ця вистава, напевно не одна я .

— Хто ? - крикнула якась дівчина,  ображено склавши руки на грудях і надувши свої силіконові губи.  Хоч це буде повний сексизм , але дівчина виглядає як стандартна тупа блондинка.  

— Лізонько , ми теж в шоці . Це якесь непорозуміння - ах ось хто вона , колишня наречена . І це вона мене назвала непорозумінням ?