Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лiрниковi думи" автора Степан Васильович Руданський. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 24
Перейти на сторінку:
того ринку,

Напротив дзвіниці,

З ненабожним і набожним

Сидять молодиці.

Там обручки і перстені,

Хрести й образочки,

І коралики, й коралі,

Ковтки і ковточки.

Все так ніби сріблом сяє,

Золотом блищиться,

А набожна молодиця

Ще й не дорожиться.

І йдуть хлопці, і торгують,

Платять, та купують,

Та дівчатам, молодицям

Жменями дарують.

Коло них двома возами

Стали пилипони [3]

І розклали - на папері

Писані ікони.

Тут і пекло, і суд божий,

І райськая птиця,

І Миколай «літній» голий,

«Зимній» в рукавицях.

І «Духовная аптека»,

І козаки донські,

А на возі - із ложками

Чашки пилипонські.

І до них народ збирався

Не так купувати,

Як святого Миколая

Й пекло оглядати.

І усюди гамір, говір.

Ще й діди співають

І на лірі «Миколая»

То «Варвари» грають.

* * *

Аж тут бам! В соборі дзвонять,-

Люди зворушились,

Шапки набожно підняли

І перехрестились.

І знов грішні розпочали

Грішне відправляти,

Купувати, торгувати,

Своє продавати.

А тим часом у соборі

Дзвонили, дзвонили,

Попи правили молебні -

То воду святили.

Богомільні уклякали,

Щиро сповідались,

А слабії серед церкви

Крижем крижувались.

Перед церквою офірки

Баби продавали,

І дідів стояло кілька:

Грошика чекали.

І церковних пісень голос,

І здохи печалі,

Вічний говір край офірок

І убогих жалі,-

Все то враз із гудом дзвона

У їдно зливалось

І таємним, і незгадним

Бути видавалось.

Бам-балам!! - всі дзвони дзвонять

І в ту пору саме

Архирей із свої церкви

Вийшов з образами.

Співаки йдуть попереду,

Тропарі співають.

В два ряди попи у ризах

Образи тримають.

Архирей іде позаду,

На нім митра сяє,

А диякон коло него

Кадило тримає.

І ідуть поважним ступом,

Співаки співають;

Перед ними плац вузенький

Люде заливають.

От пройшли, у церкву входять;

Дзвони замовчали;

І у церкві службу божу

Правити начали.

І началась служба божа,

Їдні люде входять,

Помоляться і виходять,

Другії надходять.

Аж прийшли жебрущі люде,

Хрест святий поклали

І від брами до притвори

У два ряди стали.

Бідні люди! Хто їх видів,

Серце каменіло:

Всі обшарпані, обдерті,

Аж світиться тіло.

У їдного криві руки,

Той ноги не має,

Той їдно лиш око має,

І то випливає.

Той горбатий ізігнувся,

Той старий схилився,

В того рани по всім тілі,

В того рот скривився.

Їдним словом: всяка нужда,

Яка в світі була,

Десь на себе взяла тіло

Та сюди прибула.

І так жаль, як спогадаєш,

Що ніяка сила

Тої нужди не улічить,

А їдна - могила!

За дідами край притвору

Лірник прислонився,

Уклякнув і щиро-щиро

Господу молився.

Свита вбога, но цілая.

Постоли новенькі,

І волоками привиті

Онучки біленькі.

На ремені через плечі

Ліра під полою,

І торбина коло него

З жовтою смолою.

Шмаття чисте, хоч на него

Прядяно і грубо.

Куди глянеш - хоч убогий,

А дивитись любо.

Сам старий, як голуб сивий,

Літ сімдесят буде,

Борода широка сива

Сходить аж на груди.

Чоло ясне, твар черствая,

Ще в нім краска грає,

Ніби в небі як під вечір

Сонечко згасає.

Лиш сліпий він, невидющий,

І очей не має;

І як сплили його очі,

Лиш бог їдей знає.

Коло него стоїть разом

Літ семи дівчина,

Вона старця цього водить,

Бідна сиротина.

Вона водить, із ним ходить,

Його шапку носить

І в набожних перехожих

Милосердя просить.

Вона дбає за старого,

Старий за ню дбає

І як рідную дитину

Людяно вбирає.

На ній біла нова свитка,

Крамна спідничина,

Фартушок крамний, чорненький,

Біла сорочина.

Коралики з образочком

Шию обвивають,

І червонії кісники

Коси уплітають.

Сама мила, невеличка,

І очі сивенькі,

Коси довгії русяві,

Личенька повненькі.

* * *

Стоять діди край притвору,

Служба закінчилась,

І високая дзвіниця

Дзвонами залилась.

Вийшов архирей, поїхав.

Пани розійшлися.

1 2 3 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський"