Читати книгу - "Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі"

сновидні переживання супроводжуються реальним відчуттям страху в тілі. Сновидіння може злякати так, що почнеться справжня паніка, з якою людині не так легко впоратися. Шокові переживання, нав’язливе запам’ятовування теж можуть піднести сюрприз тим, хто потрапив в складні ситуації АТО, ДТП, переслідування, пережив так звану соціальну смерть, нищівну критику, сором, приниження тощо. Наприклад, людина, що потрапила в ДТП, повернулася до нормального життя та вночі протягом значного часу переживає цю катастрофу ще й ще раз. У такому стані їй протипоказано сідати за кермо, бо психічна рана не загоюється, відтак існує ймовірність неадекватно зреагувати на схожу дорожню ситуацію.

Однак практика психотерапевтичної роботи свідчить і про інше: Охоронець Снів часто зцілює психічну рану, попри свідому волю людини. Доводилося бачити чимало випадків, коли вдень люди оплакували свої печалі (розчарування, втрати, розлучення та інші негаразди), а вночі тішилися в снах з тієї ситуації (раділи за померлого, якому добре ведеться в потойбіччі, завзято поверталися до тих моментів, коли добре усвідомлювали, що вони не пара, зберігали достоїнство в ще більш патових ситуація та ін.). Тут рани психіки погоїлися, хоча людина й не бажала цього визнавати. Взагалі сон для чималої кількості людей залишається єдиною можливістю хоча б уві снах бачити (сліпим), чути (глухим), повноцінно функціонувати тим, що втратили таку можливість.

Сьогодні психологи навчилися проникати в сновидіння і змінювати їх так, як вважають за потрібне. Для роботи з подібними випадками психологи мають дуже дієвий інструмент, заснований якраз на тих-таки механізмах переробки інформації під час сну, метод десенсибілізації та опрацювання травм рухами очей (ДОТРО), за Френсін Шапіро (Eye Movement Desensitization and Reprocessing). Техніка ДОТРО допомагає реабілітувати людей після пережитих травм, утилізувати емоційно-афективний компонент важких переживань, переробити та трансформувати їх і додати ресурсу, тобто вивести людину з душевного піке.

Аналіз сновидіння є обов’язковим атрибутом роботи в будь-якому з відомих психотерапевтичних підходів. Зміст сновидіння може бути найрізноманітнішим: особистісно-історичним, ексклюзивно-індивідуальним або архетипічним. Однак у багатстві змістів можна прослідкувати кілька звичних сюжетів сновидінь, які сняться чи не кожному з нас. Це сюжети пов’язані: 1) з перевірками та складанням іспитів; 2) запізненням на літаки, поїзди тощо; 3) переслідуванням, де сновидець, як правило, жертва переслідування; 4) вселенськими катастрофами, потопами, землетрусами тощо. Такі сни свідчать про високий рівень тривоги та невротичність сновидця. Подібні сюжети сняться тоді, коли людина переживає не кращий період свого життя. Охоронець Снів прагне розрядити тривожний радикал, і йому це вдається — тривога зникає разом з тривожним сновидіння.

Гірше, коли сновидіння, замість того щоб забутися, фокусує на собі увагу не тільки зранку, а й протягом дня. Нагадуючи про себе, Охоронець Снів настійливо рекомендує звернути увагу на сновидіння, що несе якесь дуже важливе послання для людини. Згадуючи такі сновидіння, можна відчути, що вони, як багатосерійні фільми, розвивають сюжет від серії до серії. Такі повторні сновидіння варто обов’язково розшифровувати. Так Охоронець Снів підкреслює серйозність і нагальність їхньої інформації.

Сновидіння сняться, але не привертають до себе уваги тоді, коли людина перебуває у згоді з собою і своєю життєвою ситуацією: робить те, що подобається, спілкується з тими, з ким їй комфортно, в її житті домінує любов і прийняття. Якщо ж її душевні (неусвідомлені) енергії розходяться з енергіями, яких від неї вимагає її життєва си­туація, то Охоронець Снів через символіку сновидінь пробує повернути людині її сутнісні смисли, намітити вектор подальшого розвитку.

«Ми створені зі сновидінь», — повторюють психологи за Вільямом Шекспіром. Вони доводять, що під час сну спрацьовують ті ж самі емоційні механізми, що й вдень. Отже, вночі ми продовжуємо творити свою самобутню реальність так само, як і вдень. Чому ж людство, що сьогодні так прагне віртуальних задоволень, не насолоджується віртуальністю нічних переживань? Чому ми не приймаємо віртуальних подарунків долі, завдяки яким можна прожити цікавіше, яскравіше, ширше? Де ще, як не уві сні, можна знімати геніальне кіно, писати прекрасні вірші, сміливо виступати зі сцени, дружити з кінозірками та спілкуватися з відомими людьми? Сновидіння — творча лабораторія, в якій не буває посередності, бездар чи ледарів. Вона відкрита для всіх, і, можливо, те, що наснилося одного разу, стане реальністю в недалекому майбутньому. Так бувало в житті багатьох людей, які прислухалися до своїх сновидінь.

Розмова про сон і сновидіння завжди на часі, адже людство починає забувати, як це «спати й вигравати», вгадуючи щасливе число, партнера для життя чи реалізуючи ідею, яка вперше з’явилася уві сні та відкрила золоту жилу натхнення й творчості. Нинішній прагматизм вбиває прадавню здатність людини вибудовуватись із середини, передбачати події власного розвитку та прогрес взагалі. Тому є сенс ще й ще раз нагадати, що сон — це інформаційний портал не тільки в лоно власної душі, а й у час і простір інформаційної матриці світу, яка сама себе трансформує. Нехай же дослідження Д’єго та Ани зроблять взаємодію з нею більш усвідомленою та ефективною.

Світлана Васьківська,

кандидат психологічних наук

Про цю книгу (і серію)

Я ніколи не загублю моїх снів,

бо це мій єдиний скарб.

Густаво Сераті[2]

We are the stuff that dreams are made of[3].

Вільям Шекспір

Сон: остання межа[4]. Можливо, це одна з найбільших загадок, з якою стикається наука й стикаємося всі ми щовечора впродовж нашого життя.

Чому ми спимо? Що відбувається з нашим мозком, нашим тілом, нашим розумом уночі, поки ми спимо? Чи справді є люди, здатні запрограмувати свій внутрішній годинник таким чином, щоб прокидатися в потрібний час? «Жайворонки» та «сови» існують чи насправді ці назвиська служать лише для відмагань? Можливо, найдивовижнішим у дослідженні сну є те, що багато запитувачів досі не мають точної відповіді. Ми могли б сказати, що спимо, щоб відпочити, проте якби це було так, більш виснажлива праця, поза сумнівом, вимагала б тривалішого сну, але ж це не так. Насправді під час сну неодмінно відбуваються різноманітні дії, як-от закріплювання спогадів, секреція певних гормонів, — однак ми досі не можемо знайти відповіді на це ключове питання. Так, ми знаємо, що це життєво необхідний процес: якщо в лабораторних умовах довго не давати спати піддослідній тварині, вона помре майже через такий же проміжок часу, що й у випадку, коли не давати їй їсти. Це доводить, що сон так само важливий, як і харчування. Втім, немає потреби доходити до таких крайнощів: взагалі-то наше суспільство позбавлене сну. Вважається, що вже майже сторіччя ми спимо на одну-дві години менше, і почалося