Читати книгу - "Піти від невірного, Адалін Черно"

Я витираю сльози й міцніше притискаю до себе дочку. Вдихаю її молочний запах і здається, що сплю. Що все, що щойно сталося — сон. Безглуздий і абсурдний, адже ми з Динаром кохаємо одне одного. Але реальність обрушується на мене подібно до снігової лавини. Я задихаюся в ній, не в змозі вибратися.

Це — реальність. Не сон і не чийсь злий жарт. Мій ідеальний світ, у якому була вагітна я, люблячий чоловік і двоє дітей, розлетівся вщент.

— Мені час, Ясь. Я прийду пізніше, гаразд?

— Звичайно.

Я перекладаю Надійку в ліжечко і збираюся провести подругу, коли двері в палату відчиняються, і на порозі з’являється Динар. Він усміхається, тримає в руках пакет із речами, які я попросила привезти з дому. Мая квапливо йде, а я роблю кілька кроків назад, замислюючись про те, як отримати розлучення в чоловіка, який не звик відпускати своє, а мене він вважає своєю за визначенням. Ось тільки ким? Хто я для чоловіка, який обожнював мене, а потім розтоптав, брудно переспавши з секретаркою прямо на робочому столі?

Мене починає нудити, я згинаюсь навпіл, коли згадую фото, на якому мій чоловік чіпає іншу жінку. Динар одразу ж підходить до мене, бере під лікоть, і я сіпаюся вбік. Відходжу від нього, як від прокаженого.

— Що сталося, Ясю?

Він абсолютно спокійний. Холоднокровний, зібраний. Дивиться на мене стурбовано, але не більше. Я зі злістю хапаю телефон із ліжка, знімаю блокування і тицяю йому в обличчя фотографією.

— Що це, Динаре, що це таке?!

***

Любі мої, буду дуже рада, якщо ви підтримаєте мене коментарями та лайками)