Читати книгу - "Безлюдні острови 2-3, Вальдемар Лисяк"

Жерці були людьми мудрими. Безплідна мешканка Мезії, випадок якої належить до канону семидесяти найбільш незвичайних випадків лікування в Епідаврі, народила близнюків через дев'ять місяців після того, як покинула асклепійон. Зроблений заради пам'яті цього напис повідомляє, що коли вона спала в шпиталі, Асклепій впустив до неї символ своєї оздоровительської сили, змія, а той вже справив диво. Жерці були мудрими людьми - вони знали про те, чого не знала чернь, що відсутність дітей в шлюбі не мусить бути з вини жінки. Іграшки під час сну зі змієм, яким боги обдарували найбільш сповненого чоловічої сили священика, не важко вийняти з-під міфологізуючої розповіді.

Про те, що тут було багато автентичних зцілень, свідчать вотивні жертви в археологічному музеї Епідавру. Найбільш захоплюючою є пара вух, вирізаних на великій мармуровій плиті, яку якийсь вдячний пацієнт наказав своїм рабам віднести до вівтаря бога-цілителя. Кілька років потому я бачив той самий знак у Гераклеї Лінкестіс: важка кам’яна брила з парою великих вух, між якими розташована шишка сосни, одна з емблем Асклепія.

Це дивовижно - жодні вотивні жертви Асклепію не були настільки вражаючими, як ті з вухами; Думаю, це можна пояснити лише значенням вух у житті людини.

Вся людина є вухом - так кажуть прихильники акупунктури, вказуючи на величезну схожість малюнка вушної раковини з малюнком людського плоду, що згорнувся в матці, і на кожній вушній раковині знаходять 120 точок, які потрібно вколоти, бажаючи вилікувати певні частини тіла. Тому вухо становить щось на кшталт негативу, на якому був зафіксований плід, тобто перша плоть людини.

Схожість обрисів вуха з утробним плодом виявили лікарі Стародавнього Китаю, які висунули тезу про те, що вухо є своєрідною мініатюрою людського тіла, і поклали в основу акупунктурної вушної терапії. Старовинні китайські гравюри, що ілюструють цю схожість, шокують сучасних лікарів так само, як історики мистецтва пара відрізаних вух і ніж між ними на картині Босха.

Спочатку людські вуха рухалися, але еволюція обмежила цю здатність, що призвело до зникнення оригінальних м’язових механізмів. У наш час випадки самостійного посмикування вуха - пережитку стародавнього націлювання вуха на джерела звуків - рідкість. Надати своєму вуху справжньої рухливості можна, лише відрізавши його, як це зробив Вінсент Ван Гог.

Вінсент ван Гог. Автопортрет з відрізаним вухом та люлькою. 1889. Масло, 51х45 см. Приватна колекція Ніархоса, Чикаго

Його вухо говорило про нього все, якщо вірити, що форма і положення вуха є своєрідним кодом особистості. Згідно з цією стародавньою теорією, найдосконаліші вуха — це ті, що тягнуться від лінії очей до лінії вуст; закруглені вуха з тонким обідком, належать людям з особливою музичною чутливістю; відстовбурчені вуха сповіщають про мужність у діях; довгі, великі і м'ясисті вуха вказують на енергійність, доброту і навички управління; непропорційно маленькі по відношенню до розміру обличчя вуха говорять про егоїзм і скупість; довгі вузькі вуха, щільно притиснуті до голови, означають песимізм і капризність; вуха з крихітними мочками або зовсім без них видають вульгарність; а вуха, що сягають вище лінії брів, говорять про надмірну збудливість і запальність власника. У Ван Гога були як раз останні вуха (досить поглянути на автопортрет, написаний у Парижі в 1887 році, який знаходиться в колекції Ван Гога в Амстердамі). Це була людина шалено запальна, агресивна до сусідів і до себе, одним із доказів чого є те, що він позбувся свого вуха методою класичного агресора.

З вухами робили вже майже все. Це було все погане, за винятком, імператора Наполеона, який ніжно тягнув за вуха тих, кого любив або цінував, жест, який вважався нагородою, рівною Ордену Почесного Легіону. Крім цього винятку і золотих сережок й пестощів закоханих, що кусають один одного за мочки вух - важко знайти щось приємне в історії вушної цивілізації. В них всипали отруту для тих, хто спав - дивіться "Гамлет". Вони були проколоті - лежачи на полі бою біля Літтл-Біг-Хорна, генералу Кастеру, який присягнувся шайєнам, що ніколи більше їх не гнобити, а потім порушив цю обіцянку, жінки шайєнів прокололи гачками аж до середини його голови, "щоб покращити йому слух, тому що раніше невірно чув те, що казали йому наші вожді, коли він курив з ними люльку миру"; це, безсумнівно, найкращий спосіб покращити слух тих, з ким палили "nolens volens" люльку миру. Тисячоліттями вуха припалювали, витягували спеціальними плоскогубцями, чіпляли до них електроди – ось у двох словах еволюція вимушування зізнань, побачена крізь призму вух. Але найчастіше їх обрізали, що нібито свідчить про те, що вухо вважалося серцевиною зла. Відомий математик, лікар і філософ XVI століття, який займався магією і каббалою, Ієронім Карданус (Кардано) відрізав вухо своєму молодшому синові, щоб утримати того від поганих вчинків!

У багатьох країнах злочинців таврували відрізанням одного або обох вух. В Америці білі в Монтані консервували вуха вбитих індіанців замість скальпів. В Африці, на Березі Слонової Кості, деякі негритянські племена відрізали вуха своїм ворогам і відпускали їх на волю, щоб вони, коли вони повернуться до своїх, були живою пересторогою - з цих вух робили цілі ланцюги, висушені, як сушені гриби (згідно з однією відомою версією, ця традиція існує й сьогодні!). Порівняння з грибами придумав не я (може, надто сміливо), а Словацький, коли в римах описав звичаї татар. Коли його Беньовський[1], розлютившись при дворі кримського Ґірай-хана, почав рубати шаблею татар, дісталося по голові і конюшому...

"Який перераховував вуха, відрізані у гяурів,

Потім нанизував їх на вервечки - для султана,

Який їх маринував чи сушив,

Саме так, як на Литві грибочки білі -

А часом віддає дружинам як серіжки".

Після того татарський володар надав Беньовському загін татарів до виключного розпорядження, говорячи при тому:

"....Залиш ім знамена з кінських хвостів,

Дозволь відрізати трупам вуха,

І стануть вони служити тобі, краще за гусарів...".

(Пісня Х)

У диких племен Гани, де ритуальні барабани мають серце і окроплені людською кров’ю, тому що там-там не буде говорити