Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Посттравматична рапсодія 📚 - Українською

Читати книгу - "Посттравматична рапсодія"

236
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Посттравматична рапсодія" автора Дмитро Олександрович Корчинський. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:
class="p">За викуп вільний вихід -

Бродник, бАхур.

І коли наш добрий князь Мстислав Романович і його славний зять Андрій і Олександр з Дубровиць пішли з тим бахуром Плоскинею, що від моаветян обіцяв нам волю за гривні, смердючі бродники зв'язали їх і передали безбожним Цигиркану й Тешюкану, а тоді вони навалилися на нас всіма силами й усих посікли, либонь з нами вже не було наших князів. Я, певне, один вирвався, коли всі вже загинули. Але ми билися, мов леви. Спитай в цього бродника, чи знає він щось за наших, підло зраджених, очільників.

Сашко:

Друже, як називається річка на березі якої ви боронили свою позицію?

Всеволод:

Калка. В ній доскону тектиме кров, а не вода, бо так багато руси полягло на її берегах.

Сашко:

Я так і думав! І ви й ми боронимо Русь на тому самому рубежі, від тієї самої навали - Калка, Кальміус, Маріуполь, Шахта Бутовка... Мушу засмутити тебе, краще б твоїм князям було загинути в бою, бо монгольські моаветяни поклали на них дошки, а самі зверху посідали обідати, а князі тягарем були роздушені.

Всеволод:

Яка ганьба так вмерти! Яка ганьба знати це і жити! Вбий мене, волоше.

Сашко:

У тебе трохи одноманітні інтенції. Давай краще подивлюся твою рану. У мене є натівська аптечка.

(Бандажує його.)

Ми б просто зараз могли переломити хід історії, але в мене лишилося менше одного магазина набоїв й лише одна РГД. (до бороданя): А тебе, ватник, ми зв'яжемо. Якщо нам стане зовсім нудно о цій добі розвиненого феодалізму, будемо тебе катувати.

Всеволод:

Вилупи йому око – щоб не втік.

СЦЕНА 2

(Троє простують степом. Попереду Сашко, тягне верблюда. На верблюді Всеволод, позаду, прив'язаний до хвоста верблюда плентається бородань, з пов'язкою на оці.)

Всеволод:

Всемилосердний Бог хотів скарати

Поганців - ізмаїлових куманів.

Багато зла вони завжди чинили

Землі, князям і людям на Русі.

Ця помста їм надіслана зі Сходу.

Там джерелО покАрань нам усім,

А захід продукує гріх і вроду.

Сашко:

Не мине й двадцяти років, Київ і більшість руських міст будуть спалені, рештки киян назвуться людьми татарськими, а за тридцять років знайомий тобі Данило Романович, той, що кілька днів тому героїчно бився і поранений на лівому березі Калки, а нині тікає за Дніпро, стане королем на Галичині й Волині, але платитиме данину цим моаветянам, як ти їх називаєш.

Всеволод:

Нехай Хольда вирве твого язика, волоше! Цього ніколи не буде, особливо того, що ти кажеш за нездалого Данила, він ніхто без його удатного тестя, а той ніколи не допустить його до Галича. З їхньої дурості ми й програли цю битву. Бо вони не хотіли дослухатися нашого доброго князя Мстислава Романовича.

Бородань:

Дайтє піть. Піть хочю, боярін.

Всеволод:

Убий його.

Сашко:

Лише второпали на чому світ стоїть,

На наші голови він падає одразу.

Бог вчинить революцію, навалу чи заразу -

Століттями збудоване руйнується за мить.

"Цього не може бути" - вислів рагулів

"Це заперечує наука" - кажуть вчені

Творець сміється з нас у Себе es in caeli [eс ін челі - на небі, лат.]

Скрижалі падають. І сміх Цей руйнівний.

Його сміх нищить світи. Варто поберегтися. Особливо нам, втікачам. Якби я захотів написати п'єсу за архетипи українського буття, я б обрав сюжет втечі. Головні дійові особи були б втікачами. Втеча - найприродніший стан українця. Власне, це і є "воля", яка так багато значить для нас. Перекладати "воля" треба словом escape.

Бородань:

Піть хочю!

Сашко:

Тихше! Чуєте? - КПВТ! Отакої! Ми й не помітили, як зайшли на соняшникове поле, в мою добу. Злізай мерщій з горбатого, ти занадто помітна мішень!

(Стягує Всеволода з верблюда, присідає на коліно й вдивляється в лісосмугу неподалік. Всеволод кульгаючи відсидженими ногами йде до Бороданя і проштирхує його мечем. З цікавістю спостерігає агонію.)

Сашко:

От навіщо це було робити! Тебе не обходить, що бродники становлять історичну загадку? А я навіть не допитав його прискіпливо.

(Десь за посадкою починає працювати артилерія. Сашко пригинає Всеволода до землі й вони на чотирьох довго пробираються між соняшниками подалі від звуків гармат. Коли досягають іншої лісосмуги, лягають відпочити.)

Сашко:

Верблюда полишили. Шкода!

Всеволод:

Що то гриміло так страшно?

Сашко:

Гавбиці. ПОроки по-вашому. Гадаю, то москалі-моавитяни обстрілюють наших, оточених в Іловайську.

Всеволод:

І що далі?

Сашко:

Далі, якісь бродники з обох боків фронту, запропонують нашим коридор для виходу з оточення, пообіцяють випустити, а тоді моавитяни всіх повбивають, а декого візьмуть у полон. Як завжди. Ти сам все знаєш.

Всеволод:

Всі нещастя від того, що не хотіли слухатися нашого доброго князя Мстислава Романовича.

Сашко:

Чуєш, автівка їде... з того боку лісосмуги... зупинилася. Тихо полізем, подивимося, якщо цивільна, заберемо.

(Прокрадаються крізь кущі. Бачать УАЗ - 469 з москальським маркуванням. Поруч з ним двоє в "горках" і темнозелених бронежилетах. На колінах, зі зв'язаними за спиною руками, сильно побитий чоловік у синій свитці. Сашко знімає з себе українські наліпки й чипляє денеерівську. Виходить з кущів.)

Сашко:

Здарова, пацани, Лукічя нє відєлі? О, ктойта у вас такой прікольний?

1-й москаль:

Ти, бля, аткуда?

Сашко:

Я с протівотанкового батальйона, с народнава ополчєнія. Сігарєти єсть?

2-й москаль:

На.

Сашко (киває на чоловіка у синьому):

Чьо, плєнний?

2-й москаль:

Да взялі тут, какойто укроп прідурковатий.

(Сашко підносить автомат і стріляє в голову другому, а тоді першому москалеві. Залазить до кабіни уазика.)

Сашко:

Де ключ? Ключа нема! Півцарства за ключа!

(Оглядається, бачить, як на ґрунтовку, де стоїть уазик, виїздить колона техніки, метрах в п'ятистах. Вистрибує з кабіни, хапає за одяг полоненого, тягне його за собою й біжить в лісосмугу. Кричить Всеволоду "бігом!". Всеволод стоїть з закривавленим мечем над третім москалем. Він конає зі спущеними штанями. Певне, з того ж уазика відійшов "по-большому" і йому не поталанило. Вони ломляться крізь кущі. Вибух. Всі троє падають.)

1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Посттравматична рапсодія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Посттравматична рапсодія"