Читати книгу - "Посттравматична рапсодія"

Три тисячі років триває війна

Смерть першими ліпших ховає

Хто вижив в бою, тих чекає тюрма

Між нами невинних немає.

Ми впали в бою, ми були молоді.

Молися за нас, не полиш боротьби

Бери нашу зброю собі і тоді

Ворожою кров'ю її окропи.

На сорок день вип'єм, освятим ножі

Змішаймо напалм, хай ясніше горить

Хай спалить міста, міністерства, суди.

Довічно судилось тривати війні.

(Бачить поруч з собою на сусідніх ношах пораненого бійця в закривавлених бинтах. Питає):

Ти з якого батальйону, брате?

Поранений (слабким голосом):

З надвірної корогви великого гетьмана Костянтина, князя Острозького, брате.

2016 р.