Читати книгу - "Мій фантастичний хлопець, Інна Романова"

Я стояла і сльози текли по щоках, обличчя було червоне, вуха горіли. До мене підійшли мої подружки, забрала мене і відвели в клас.

Я проплакала всю ніч. 

Вранці вирішила забути своє перше кохання, але не так то просто, коли він весь час перед очима.

Через пів року хлопець перевівся в іншу школу, а я до 11 класу так і залишилася «письменницею».

Так, треба слухати лекцію уважно, а не відволікатися на сумні думки.

- Анюта, дай конспект з програмування, будь ласка, - до мене на перерві підкотив мій одногрупник Гриша. Йому він зовсім ні до чого, тому що хлопець особливо не вчився, взагалі дивно як він примудрився вступити, не знаючи навіть азів.

А ось я йому явно сподобалася, докучає мені постійно. То конспект, то ручку попросить, то кави принесе, то ще щось придумає. Мені не лестилоа зайва увага протилежної статі. Я після історії з Алексом на хлопців не дивлюся, вирішила для себе, що до 30 заміж не вийду і перш за все треба вчитися і стати незалежною. Тому відносин мені не треба, тільки відволікати будуть від навчання, є у мене одна пристрасть - онлайн-ігри, краще на це буду витрачати свій вільний час, обожнюю ходити в рейди, прокачувати свого героя, планувати і здійснювати тактичні атаки, коротше, я була трохи ігроманкою, як типовий айтішник. Зараз вже пів року граю в «Небожителів», дуже цікава і структурована гра, захоплює і занурює в прекрасний світ фантастики.

- Гришо, попроси у когось іншого, мій конспект мені самій потрібен сьогодні, вибач, - відсунула хлопця і пішла доганяти своїх подруг.

- Що там у Гриші сьогодні? Ручка? Конспект? - сміється Світлана.

- Конспект, - зітхаю я. Не хочеться ображати одногрупника, але видно треба популярно пояснити, що нічого ловити йому.

- Ань, ну гарний хлопець, може придивися краще, - каже Іра, у якої, на відміну від нас зі Світланою, хлопець є.

- Ні-ні, дякую. Мені хлопець не потрібен! - категорично заявляю. Ніяких хлопців - навчання і ще раз навчання.

Ми зайшли в аудиторію, де зібрався весь потік на лекцію з вищої математики.

- Дівчата! - кричить одна однокурсниця, - Я щойно бачила Алекса, він такий красень, обожнюю його!!! - на її обличчі захват і фанатизм. Що це ще за Алекс такий?

- Розкажи! У чому він був одягнений? Ти його не сфотографувала? - до неї підійшла група дівчат.

- Хто такий цей ваш Алекс? - запитала Іра натовп. Ми, як завжди, не в курсі подій.

- Ти що! Це ж головний красень нашого факультету, зірка кібербезпеки і геній програмування - Алекс Вовк! - голосно і з пафосом пояснила наша Свєта, дивлячись на нас, як на дурненьких. Вона завжди все знала, коли тільки встигала добувати інформацію.

У мене аж потемніло в очах. Алекс Вовк. Це не могло бути помилкою - це і є він. Той самий хлопець, про якого я хотіла забути назавжди.

І тепер ми вчимося на одному факультеті, іронія долі, нічого не скажеш. 

Настрій різко опустилося до нуля, піднялася легка хвиля паніки. Треба його уникати! Щоб не перетнутися і не зустрітися!

Хоча ... він мене може і не впізнає, адже я дуже змінилася. Ні, я не робила пластичних операцій, просто я була пізньої дівчинкою, в 9 класі вже вимахавши на свої 173 см, округлостей ще не з'явилося, я була схожа на драбину, якою, власне, мене і називали. І ще волоссячко смішно стирчало, косички, окуляри ...

Зараз же я лазерну корекцію зробила, форми округлилася, я стала красунею, а тоді язик не повертався і симпатичною назвати. 

Цікаво яким він став ... напевно ще красивішим. 

Стоп! Навіть не планую дивитися.

Дівчата спілкувалися з іншими про цього Алекса, пліткували, в очікуванні викладача, я ж сіла вишку перечитувати, щоб дурні думки голову не забивали. 

Алекс 

Цікава ця Чорна Кішка, зухвала, смілива і з хорошими навичками. Схоже познайомлюся, якщо адекватна виявиться, запропоную співпрацювати, їй же теж в турнір хочеться, я впевнений.

- Привіт! - надсилаю запит на спілкування Чорній Кішці.

- Привіт, - швидко відповідає, це добре.

- А давай сходимо і завалимо одне чудовисько разом? - запропонував я, хотів подивитися на неї в дії і як вона буде працювати в команді.

- Ок. Веди. - і не багатослівна, це підкуповує.

Бій був швидким і блискучим. Ми виграли 500 балів, максимум з можливих, поділили навпіл.

- Відмінно пройшов бій. Може ще один? - знову запропонував Кішці.

- Ок. - дівчина не відзначилася красномовством.

У цей вечір ми піднялися на рівень вище, убивши 12 чудовиськ за 1,5 години, що дуже круто. Мої скіли прокачані значно сильніше, але вона мене чудово доповнює - то відволіче чудовисько, то спрацює в парному заклинанні, то прокляття накладе в потрібний момент, вцілому, дуже розумна і швидкість реакції те, що треба.

- Кішка, - пишу їй. - Давай ще завтра вб'ємо парочку чудовиськ.

- Добре, домовилися, все, треба виходити. До завтра! - написала і я побачив, що вона офлайн.