Читати книгу - "Санта На ПенсІЇ , Arachne "

Кабінет Санти, розташований у самому серці його резиденції на Північному полюсі, виглядав одночасно затишно і хаотично, ніби в ньому не забиралися вже кілька десятків років, а так воно й було.

Кімната була просторою, але захаращеною. У кутку стояла масивна піч із кованого заліза з потрісканим склом, через яке все ще виднілися куточки вчорашнього вогню. Від печі струменіло слабке тепло, а на кам'яній полиці над нею стояли ряди маленьких дерев'яних фігурок оленів, зроблених ельфами ще сторіччя тому. Поруч лежали згортки із запиленими різдвяними гірляндами, які Санта так і не спромігся повісити.

На стінах кабінету висіли величезні карти світу — з різнокольоровими лініями маршрутів, які виглядали хаотичні каракулі, але насправді відображали тисячі продуманих шляхів. Червоні прапорці відзначали найскладніші для доставки точки: наприклад, місця з вузькими трубами чи будинки без камінів. Поруч із картами були наклеєні списки дітей — дві колонки: "Хороші" та "Погані". У "Гарних" імена були написані красивим зеленим почерком, а у "Поганих" - червоним, причому деякі імена були обведені жирними колами, немов Санта збирався з ними серйозно поговорити.

У центрі кімнати стояв масивний дубовий стіл, настільки завалений листами, що його поверхню практично не можна було побачити. Листи були різних форматів: від акуратно складених конвертів із золотим тисненням до м'ятих, дитячих каракуль на розірваних аркушах зошита. Кути столу ледве трималися під вагою цієї паперової гори, а збоку стояла чашка з какао, що давно охолола. Її тонкий шар пінки перетворився на скоринку, але Санта все одно ліниво помішував його олівцем, явно не збираючись пити.

На краю столу валявся старий капелюх Санти, в якому колись красувався дзвінок. Тепер же від дзвіночка залишилася лише одна ганчіркова стрічка. Поруч із нею лежали ножиці, гудзики, цукеркові обгортки і навіть пара вовняних шкарпеток, які Санта в'язав у вільний час.

На підвіконні стояло кілька снігових куль. В одному було крихітне змерзле містечко з мініатюрними фігурками дітей, а в іншому — сцена з лісу з оленями, одне з яких було трохи відколоте. Біля вікна висіли важкі фіранки із зеленого оксамиту, які пропускали світло так, наче день був уже на заході сонця. Але на Північному полюсі світло практично завжди було м'яким та розсіяним, створюючи відчуття вічної зимової казки.

У дальньому кутку кабінету виднілася висока шафа з дверцятами з темного скла. За ним зберігалися численні журнали з дитячими побажаннями за різні роки, книги з позначками та "золотий список" - ті рідкісні випадки, коли діти, які потрапили до категорії "Погані", зуміли заслужити право на подарунок. На верхній полиці шафи стояли банки з печивом, хоча сам Санта давно вважав за краще шоколадні батончики.

У повітрі витав слабкий аромат кориці, імбиру і приміщення, що давно не провітрювалося. Легкий шум десь за дверима натякав на нескінченну активність ельфів, але в кабінеті Санти було тихо, наче він навмисно відгородився від цієї суєти. Все в цьому кабінеті, від старовинних карток до потертих іграшок на полицях, нагадувало про те, що Різдво — це не просто день, а ціла епоха, яку він рік за роком будував із нескінченною відданістю.

Тепер, стоячи посеред цієї затишної, але втомленої від вікової праці кімнати, Санта нарешті задумався, чи не настав час залишити все це в минулому.

Головний ельф Зіппі стояв по стійці смирно, Скай сидів на краю столу, звісивши ноги, а за дверима були чути звуки жвавої роботи решти ельфів.

Ніколас:

- Гей, Зіппі, підійди сюди. Мені треба дещо сказати.

Зіппі (відразу напружившись):

— Якщо ви збираєтеся вкотре скаржитися на якість какао, то це Скай винна. Вона купила дешеві боби!

Скай (обурено):

- Це не дешеві! Це органічні! І взагалі, ваш какао-дієтолог сказав...

Ніколас:

- Тихо! (стукає по столу) Це серйозно. Занадто серйозно, щоб знову починали з'ясовувати, хто винен.

(Зіппі та Скай замовкають, переглядаються. Атмосфера в кімнаті розжарюється.)

Ніколас:

- Я йду.

Скай (злякано):

- Куди йдете? Кудись у місто? На день? На кілька годин?

Ніколас:

- Ні. Зовсім. На пенсію.

(Пауза. Зіппі моргає, ніби не розуміє, що тільки-но почув.)

Зіппі:

— Вибачте, що? На пенсію? Ви?

Ніколас:

- Так, на пенсію. Годі з мене. Щороку те саме: подарунки, маршрути, магія. Ви не уявляєте, як важко щоразу втиснутись у трубу, коли тобі вже за шістсот.

Скай (шоковано):

— Але… але ж це Різдво! Ви і є Різдво!

Ніколас:

— Ну от тепер це буде чия інша проблема. (Подає Зіппі запечатаний конверт) Ось у цьому листі — ім'я мого наступника. Вважайте, що це мій останній подарунок.

Зіппі (відкриваючи конверт, починає читати вголос):

- Олафе Свенсон? Хто це взагалі?

Скай:

- Олафе? Це не той хлопець, який випадково отруїв оленів минулої зими, бо подумав, що вони їдять чіпси?

Ніколас (знизуючи плечима):

— Кожен мав невдалий день.

(У цей момент заходить Олаф, одягнений у свіженький червоний костюм, але шапка на ньому одягнена задом наперед. На руках він тримає стос інструкцій, які явно ніхто ніколи не читав.

Олаф:

- Всім привіт! Готовий до роботи! Де тут у нас ці, як їх, гноми?

Зіппі (пошепки):

- Ельфи. Ми – ельфи.

Олаф (безтурботно):

- А, ну так, звичайно! Ельфи! Вибачте. Де можна взяти каву?

(За дверима чується гуркіт. Скай підскакує, виглядає і бачить, що один із оленів почав жувати коробку з подарунками. У кімнаті наростає хаос.)

Скай:

- Нік! Ви ж не серйозно! Ви не можете залишити все ось ЦЕ йому!

Ніколас (піднімаючись із крісла):

- Можу. І лишаю. Мені потрібний відпочинок. (Спрямовується до дверей) Я вже зняв будиночок біля моря, купив вудку і збираюся читати кросворди.

Зіппі (у розпачі, навперейми):

— Але ж ви — Санта! Ви – символ! Ви не можете просто піти!

Ніколас (зупиняється у дверях, обертається):