Читати книгу - "Аквадіос, Teremok"

– Це пастка! Не заходьте туди! – закричала Анастасія, але її слова ніби губилися в порожнечі.

Туманність блищала всіма відтінками фіолетового, закручуючись спіралями й хвилями, створюючи відчуття, що вона має власну волю. Друзі не могли відвести від неї погляду — їх затягувало всередину. Ноги наче самі несли їх до центру цієї дивної фіолетової маси.

– Ми не можемо... тікати, – Кріс намагалася стримати себе, але вже відчувала, як її свідомість розчиняється в дивній туманності. Їх всіх затягувало, наче всередину іншого світу.

Останнє, що вони побачили перед тим, як усе зникло, — це те, як фіолетові химери остаточно поглинають альтанку і перетворюють її на щось абсолютно інше.

Туманність, що поглинула друзів, розчинилася так само швидко, як і з'явилася. Те, що для них здалося лише миттю, насправді було чимось більшим. Вони ніби переступили поріг між двома реальностями і опинилися в зовсім іншому світі.