Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Заборонена зустріч, Ангеліна Кріхелі 📚 - Українською

Читати книгу - "Заборонена зустріч, Ангеліна Кріхелі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Заборонена зустріч" автора Ангеліна Кріхелі. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 28
Перейти на сторінку:
2

Однак коли настає день і час ікс, я все ж таки ніяковію, гублюся під численними спалахами фотографів, приладами освітлення операторів телеканалів. Не знаю, як йому вдається залучити стільки преси та глядачів, але в цьому Костя — майстер.

Не витримала. Скориставшись паузою між інтерв'ю, прихопила з вішалки легке пальтечко й втекла з власної виставки, де стало душно й затісно для мене.

На щастя, замерзнути мені не дало затишне кафе навпроти галереї. Туди й прошмигнула в пошуках душевного тепла, і щоб перечекати грозу обурення нареченого, коли виявить, що я зникла. Телефон відключати не стала. Якщо помітить мою відсутність у низці нескінченного «корисного спілкування», чесно поясню, куди і чому зникла. Сподіваюся, що зрозуміє і не образиться на мене. Знаю, скількох зусиль їм із мамою коштувало організувати захід. Він важливий і дорогий мені. Але чомусь з'явилося відчуття, що про мене і без мене цілком можуть сказати. Я наче там зайва.

Коли увійшла до кав'ярні, тепле повітря з ароматом кориці та кави немов огорнуло мене м'яким коконом. Тут було тихо. Ні приглушені розмови відвідувачів, ні брязкіт чашок і ложок не різали слух. Світло ламп було теплим, медовим, падало м'якими плямами на дерев'яні столики й створювало тіні, ніби спеціально для художників.

Я пройшла повз стійку, ледь глянувши на меню. Моя мета — не кава і навіть не укриття від метушні. Мені хотілося сховатися від самої себе — тієї Катерини, яка залишила свою душу на полотнах, а тепер боїться, що її викриють. Заглянуть всередину мене надто глибоко і залишать свої відгуки просто там, у моєму серці, відчиненому навстіж на полотнах.

У самому кутку знайшовся маленький столик, укритий від зайвого ока у тіні від однієї з масивних колон. Немов спеціально для таких, як я, хто хоче бути поруч із життям, але не брати в ньому надто активної участі. Я сіла, підтягнула стілець до столика і втупилася на невеличку свічку в скляному свічнику. Вогник невпевнено тріпотів, як мої думки.

З приходом мило усміхненої офіціантки я ненадовго виринула з роздумів. Роблячи замовлення, помітила рух за сусіднім столиком. Чоловік з тонкими рисами обличчя та ідеальною поставою сидів із книжкою в руках, захоплений читанням. Йому явно було комфортно у цій невеличкій оазі тиші. Його очі захоплено ковзали рядками, губи трохи стиснуті, ніби він намагався запам'ятати щось важливе.

Це здивувало мене. Я звикла бачити людей, що потопають у телефонах або зосереджені на своїх поспішних розмовах. А він читав. Читав з такою увагою, ніби книга була живою істотою, яка розповідає йому щось потаємне. І все в його зовнішності повідомляло уважному спостерігачеві, що ця людина вміє цінувати себе, життя і комфорт.

Відчула полегшення. Моя самотність раптом перестала здаватися мені дивиною. Адже якщо він сидить тут, далеко від усіх, так само, як я, шукає усамітнення, значить, це нормально. Значить, у світі є місце для таких, як ми. Значить, у мені не зламаний якийсь соціально значущий механізм. Це абсолютно нормально, бути іншою. Ні гіршою, ні кращою, просто самою собою. Просто є люди, які люблять і цінують тишу й усамітнення більше, ніж шум голосів і увагу поважної публіки. Нехай навіть їхня праця націлена саме на неї.

Утім, із цим я і згодна, і ні. Бо в процесі роботи над картинами найменше думаю про публіку. Це навіть не самовираження. Це величезний світ, у якому я — крихітна, але значуща частинка.

Ковзнула поглядом до його столу. Лаконічний чорний кухоль із майже остиглим чаєм, трохи пом'ята книжка в м'якій обкладинці. Цей чоловік був наче з мого світу, де тиша має смак і колір, де усамітнення — не втеча, а спосіб вдихнути глибше.

Відвернулася, щоб не порушувати його спокій. Чоловік був занадто зосереджений, щоб помітити мене, але в цьому, здається, і полягала магія. Ми обидва обрали тишу, кожен зі своїх причин.

Повільно зробила ковток гарячого капучино, яке мені принесла офіціантка, і раптом подумала: а що, якщо він відчуває те саме? Що, якщо йому тут так само добре, як мені? І від цієї думки стало тепліше.

Як не намагалася не дивитися на нього, погляд раз у раз повертався до острівця спокою в його обличчі. Він помітив мене. Я одразу зрозуміла це за ледь вловимою зміною в його погляді. Читання більше не поглинало його повністю — він зрідка відривався від книжки й кидав у мій бік швидкі, рухомі погляди. Це не було вторгненням у мій особистий простір, радше м'яким, ненав'язливим інтересом. Ймовірно, відповідним.

Наші очі зустрілися лише одного разу, але цього виявилося достатньо. Його погляд був таким теплим і спокійним, ніби він уже знав, що більше не втечу. Я мимоволі посміхнулася. Ледь помітно, для себе.

За кілька хвилин він піднявся, тримаючи в руках горнятко і книжку, і попрямував до мене. Його рухи були повільними, впевненими, без натяку на зайву напористість. Він підійшов до мого столика, зупинився на мить, ніби перевіряючи, чи не помилився він у своєму рішенні, і тихо запитав:

— Не проти, якщо я приєднаюся?

Я кивнула, відчуваючи, як тепло його голосу якимось незрозумілим чином заспокоює мене. Він сів навпроти, поставивши кухоль на стіл, і дбайливо поклав книжку поруч.

Змогла відповісти лише легким кивком, зосереджено вивчаючи його обличчя і знаходячи в ньому джерело натхнення. Ідея для нової картини вже формувалася в моїй свідомості, трансформуючись із первинної замальовки в яскраву історію із насиченими теплими фарбами.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 ... 28
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заборонена зустріч, Ангеліна Кріхелі», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Заборонена зустріч, Ангеліна Кріхелі» жанру - 💙 Сучасний любовний роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Заборонена зустріч, Ангеліна Кріхелі"