Читати книгу - "Книга забутих заклять, The goddess Aphrodite"

Книга забутих заклять була оточена численними легендами. Колись вона вважалася найбільшим скарбом роду Лумінарів, адже її сторінки містили закляття, здатні керувати стихіями, зцілювати невиліковні рани та створювати захист від наймогутніших ворогів. Однак після вироку Ради старійшин книга була не просто захована — її магія зникла з цього світу.

Дідусь Остар розповів Елізі правду: книга існує тепер лише у прихованому вимірі, захищеному потужними чарами. Для того щоб повернути її, потрібно знайти магічний ключ, здатний відкрити шлях до цього виміру. Цей ключ, за словами дідуся, є не предметом, а древнім артефактом, який сам обирає свого власника.

"Книга — це не лише сила, Елізо," — казав Остар, проводячи зморшкуватою рукою по пожовклих сторінках старого манускрипту. — "Це випробування, яке покаже, чи гідний наш рід відновлення. Лише чистота твоїх намірів дозволить ключу з’явитися."

У Елізи стояла непроста задача перед нею – отримати чи втратити все, тому вона відправилась у подорож за книгою забути заклять. Але спочатку треба було погодити все зі старішинами роду, бо це традиція, яку занепастили рід Лумінарів. Разом з Остаром вони відправились першим потягом до Единбургу, щоб обговорити деталі.

Старійшини: Остар — хранитель мудрості
Остар був найстарішим і наймудрішим серед старійшин. Його довге сиве волосся спадало до плечей, а густі брови і зморшкувате обличчя свідчили про прожиті роки. Його голос був глибоким, як лісова печера, і завжди викликав повагу. Остар був хранителем пам’яті роду: він знав усі легенди, історії та магічні ритуали, навіть ті, які були забуті іншими. Його особливістю була здатність спілкуватися з духами предків, які давали йому поради в складні часи.

Меридіан — майстер природи
Меридіан, худорлявий чоловік із очима кольору моху, був колись майстром магії землі. Він умів закликати силу лісів, гір і річок, але з часом його магія слабшала, залишивши лише слід колишньої величі. Навіть у старості він носив простий плащ із трав і квітів, символізуючи свій зв'язок із природою. Його голос був тихим, як шелест листя, але в кожному його слові звучала глибока любов до життя.

Сірена — провидиця
Сірена була єдиною жінкою серед старійшин. Її очі, сліпі з народження, випромінювали дивне сріблясте сяйво. Ходили чутки, що вона могла бачити не так світ, як його можливості: майбутнє, приховане в поворотах долі. Сірена завжди сиділа на своєму місці в центрі зали старійшин, обвиваючи тонкими пальцями свій кришталевий амулет. Її голос був м’яким, але його зміст завжди викликав трепет, адже її пророцтва ніколи не були марними.

Калдор — майстер стихій
Калдор, незважаючи на свою старість, все ще випромінював силу. Його коротке сиве волосся і рішучий погляд робили його схожим на воїна, хоча його зброєю завжди була магія стихій. Колись він міг викликати бурі та керувати вогнем, але зараз ця сила стала непередбачуваною. Він був скептичним і прямолінійним, часто сперечаючись із іншими старійшинами, але його мудрість у битвах була незаперечною.

Форін — хранитель обрядів
Форін був головним знавцем магічних ритуалів і символіки. Його коротка борода і вигляд завжди охайного чоловіка з акуратно підстриженим волоссям видавали його увагу до деталей. Він носив темно-синій плащ, прикрашений візерунками, що символізували основні магічні принципи роду. Форін завжди вірив у силу традицій і був головним голосом за збереження магічної спадщини.

Вони останні, хто залишилися в роді Лумінарів, зібрали раду, щоб вирішити подальшу долю родини. Вони були слабкими і старими, але все ще вірили в можливість повернути свою велич. Під час ради було прийнято рішення, що саме Еліза має вирушити у подорож.

"Ти — останній промінь надії," — сказав один зі старійшин, згорблений чоловік із сивим волоссям. — "Ключ обере лише того, хто справді хоче відновити баланс, а не здобути владу для себе. Ми віримо, що це ти."

Еліза спочатку вагалася. Її слабка магія, здавалось, була недостатньою для такої важливої місії. Проте старійшини наголосили, що ключ шукає не силу, а серце, здатне винести всі випробування.

Її мета стала ясною: знайти магічний ключ, повернути книгу і відновити силу свого роду. Але Еліза знала, що це буде не просто подорож. Це буде виклик, який перевірить її віру, силу духу і здатність долати темні спокуси, які завжди супроводжують велику магію.

Здавалося, що весь рід дивиться на неї з останньою надією, і Еліза прийняла виклик, навіть не уявляючи, скільки таємниць і небезпек чекає на неї попереду.