Читати книгу - "Баллада про три Королівства, Полiна Крисак"

У лісі їх уже чекали:
Коханий принцеси і його загін.
Отримавши прохання від королеви,
Лісовий король вирішив допомогти.
Так спеціальний загін,
Кон-принц, принцеса і її коханий
Вирушили рятувати ворожого короля.

Проникнувши на бал, вони стали чекати.
І раптом Ейрон помітив, як Каспар
Змахнув мечем на короля.
Вихопивши зброю, він кинувся в бій.
Тоді бал на честь монарха
Став ареною для битви.
І в тій кривавій сутичці принцеса побачила,
Як ворог до Ейрона підкрадається ззаду.
Кинувшись захистити коханого,
Вона сама під лезо меча потрапила.

Світ, мов завмер, перестав існувати.
Картинка бою застигла в ту мить.
Бездиханне тіло впало на підлогу.
Ейрон відразу кинувся до неї,
Кричачи: "Астрід, не залишай мене!"
Та як би він не благав,
Принцеса пішла у вічність у ту ж хвилину.
Усмішка застигла на її вустах,
А слова "Кохаю" прошепотіла у відповідь.

З болем у серці він знову у бій кинувся,
І серце Каспара пронизав мечем.
Усі застигли й поглянули
На тіло вельможі, що лежав під престолом.
А Ейрон, піднявши тіло принцеси,
Вийшов із замку і пішов до лісу.

Коли королева побачила доньку,
Серце її розірвалось від болю і сліз.
А в ту ж мить до неї прибув її чоловік,
І сльози покотились із його очей.
Обидва народи разом поховали її
На високій скелі серед диких вітрів.

Коли всі пішли, і лише Ейрон залишився,
Він сів поруч із нею, промовивши:
"Ти була, як промінь сонця для мене,
Як перший світ у густій пітьмі.
Твій народ був для тебе рідним,
Ти любила ліс усім серцем своїм.
І навіть крізь труднощі й біль
Ти життя віддати за них була готова.
За мене ти життя своє віддала,
Меч гострий серце твоє пробив.
Але в пам'яті ти залишаєшся живою,
Хоч ліс став порожнім без тебе.
Тепер я один, і лиш вітер навколо,
Ніби шепіт твого голосу він приносить."

Після цієї трагедії
Минуло більше року.
Ейрона так ніхто і не знайшов.
Лише після цього,
До лісового народу, прийшов злий король.
Він повернув їм законні їх землі
І пішов туди, звідки прийшов.

Кінець